ГЛАВА ШОСТА

ВІРШ 1: Сута сказав: О брахмани, втілення Бога В’ясадева, син Сат’яваті, вислухав історію народження та життя Шрі Наради, а тоді запитав його.

ВІРШ 2: Шрі В’ясадева спитав: Що робив ти [Нарада] до твого теперішнього народження після того, як пішли ті великі мудреці, що вчили тебе науки трансцендентного пізнання?

ВІРШ 3: О сину Брахми, як ти жив після посвячення і як одержав це тіло, покинувши належного часу старе?

ВІРШ 4: О великий мудрецю, час в належний строк руйнує все. Тож як ці події, що сталися ще до теперішнього дня Брахми, залишилися в твоїй пам’яті свіжі і незаторкнуті плином часу?

ВІРШ 5: Шрі Нарада відповів: Далі, по тому, як великі мудреці, що передали мені наукове знання про трансцендентне, вирушили до інших місць, моє життя склалося так.

ВІРШ 6: Я був єдиний син у матері, простої жінки й служниці на додачу, а що крім мене, єдиного сина, їй не було за кого більше дбати, вона зв’язала мене путами своєї любови.

ВІРШ 7: Вона хотіла забезпечити мене усім потрібним, але, бувши залежною, не могла нічого для мене зробити. Світ цілковито підкорений владі Верховного Господа, тому всі в ньому наче ляльки в руках ляльковика.

ВІРШ 8: Я, тоді ще п’ятирічний, жив у школі для брахман. Любов матері зв’язувала мене, і я геть нічого не знав за інші краї.

ВІРШ 9: Якось, коли моя бідолашна мати вийшла ввечері подоїти корову, її, виконуючи волю верховного часу, вжалила в ногу змія.

ВІРШ 10: Я зрозумів це як особливу милість Господа, що завжди бажає добра Своїм відданим, і з цією думкою рушив на північ.

ВІРШ 11: Дорогою я проходив повз численні квітучі столиці, міста, села, ферми, рудні, лани, долини, квітники, розсадники дерев та незаймані ліси.

ВІРШ 12: Я йшов через пагорби та гори, в яких було багато родовищ різноманітних мінералів    —    золота, срібла, міді; минав водойми, в яких квітли прекрасні лотоси, гідні небожителів, а навколо літали сп’янілі бджоли й співали птахи.

ВІРШ 13: Сам-один, я проходив через численні зарості тростини, бамбука, очерету, гострої трави й бур’яну, пробирався печерами, через які пройти самому дуже важко. Я заходив у глухі, темні, жаскі й небезпечні хащі, місця грищ змій, сов та шакалів.

ВІРШ 14: Мандри втомили мене, мої тіло і розум, я чув спрагу та голод. Тоді я омився в річковій затоці й напився води. Її дотик зняв геть усю мою втому.

ВІРШ 15: По тому в лісі, де не було ні душі, всівшись у затінку бан’яна, використовуючи інтелект, я почав медитувати на Наддушу в собі, як навчився того від звільнених душ.

ВІРШ 16: Я зосередив на лотосових стопах Бога-Особи свій розум, що його перемінила трансцендентна любов, з моїх очей заструмували сльози, і одразу Бог-Особа Шрі Крішна з’явився на лотосі мого серця.

ВІРШ 17: О В’ясадево, тої миті все моє єство виповнило відчуття щастя, і всі члени мого тіла одне по одному ожили. Занурений в океан екстазу, я згубив з ока і себе, і Господа.

ВІРШ 18: Трансцендентна форма Господа, яка вона є, задовольняє прагнення розуму і враз очищує його від усіх суперечливих думок. Несподівано втративши з ока цю форму, я у великім хвилюванні підхопився, як звичайно буває, коли людина втрачає щось дуже жадане для неї.

ВІРШ 19: Я жадав знову бачити Його, але хоч як зосереджувався на серці, прагнучи ще раз зріти трансцендентну форму Господа, я вже не бачив її. Від того мною запанував відчай.

ВІРШ 20: Аби розрадити мене, що старався медитувати на відлюдді, трансцендентний до всіх матеріальних описів Бог-Особа промовив повні змісту і приємні слова.

ВІРШ 21: Нарадо [мовив Господь], на жаль, за цього життя ти більше не побачиш Мене. Тим, хто в своєму служінні недосконалі і ще не вповні звільнились від матеріальних вад, не дано бачити Мене.

ВІРШ 22: О доброчесний, Я появив Себе тобі один-єдиний раз, та й то лише для того, щоб ти сильніше жадав Мене, бо що сильніше ти прагнутимеш до Мене, то більше звільнятимешся від матеріальних бажань.

ВІРШ 23: Навіть кількох днів служіння Абсолютній Істині досить, щоб інтелект відданого усталився й зосередився на Мені. Від того часу відданий розвивається далі, щоб зрештою, покинувши ці повні скорботи матеріальні світи, стати Моїм супутником у трансцендентному світі.

ВІРШ 24: Інтелект  , відданий Мені  , вовіки незнищенний  . Моєю ласкою навіть творення і знищення не перервуть твоєї пам’яті.

ВІРШ 25: На цьому верховний владика, уособлений в звуці й невидимий для очей, найбільше диво з усіх див, перервав Свою мову. Я ж на знак глибокої подяки шанобливо схилив перед Ним голову.

ВІРШ 26: Я почав безнастанно, знову й знову повторювати святе ім’я Господа і оспівувати Його славу, не дбаючи ні за які умовності матеріального світу. Той, хто оспівує й пам’ятає трансцендентні ігри Господа, отримує з того найвищу користь. Так я, смиренно і беззаздрісно, повністю задоволений, мандрував усією землею.

ВІРШ 27: І так, о брахмано В’ясадево, належного часу я, думаючи тільки про Крішну, а тому ні до чого не прив’язаний і повністю вільний від матеріального забруднення, зустрів смерть, як спалах, що невіддільний від блискавки.

ВІРШ 28: Я покинув тіло, складене з п’яти матеріальних елементів, й отримав трансцендентне тіло, гідне супутника Бога-Особи. Так усі накопичені наслідки моєї діяльности задля плодів [карма] були знищені.

ВІРШ 29: На кінці епохи, коли Бог-Особа Господь Нараяна поклався на води заглади, Брахма разом з усіма твірними елементами почав входити у Нього, і я теж увійшов у Нараяну з Його віддихом.

ВІРШ 30: По 4 300 000 000 сонячних років Брахма встав зі сну, щоб за Господньою волею знову творити, і тоді з трансцендентного тіла Господа були створені всі ріші: Марічі, Анґіра, Атрі та інші, і я з’явився разом із ними.

ВІРШ 31: Від того часу з ласки всемогутнього Вішну я безборонно подорожую і трансцендентним світом, і трьома сферами матеріального світу. Мені це даровано тому, що я втверджений у неперервному відданому служінні Господеві.

ВІРШ 32: Отак я й подорожую, завжди виспівуючи трансцендентне послання Господньої слави, і супроводжую свій спів грою на віні, що її, заряджену трансцендентним звуком, подарував мені Господь Крішна.

ВІРШ 33: Верховний Господь Шрі Крішна, опис славетних розваг якого дає слухові втіху, наче на поклик, з’являється на троні мого серця, щойно я почну оспівувати Його святі діяння.

ВІРШ 34: На власному досвіді я переконався, що ті, хто завжди переповнені тривогами і турботами від бажання поєднувати чуття з їхніми об’єктами, можуть перетнути океан невігластва на найбільш придатному для цього кораблі, що ним є постійне оспівування трансцендентних діянь Верховного Господа.

ВІРШ 35: Через йоґу людина може й опанувати свої чуття, і тоді прагнення та хіть вже не турбуватимуть її, але самого цього замало, щоб задовольнити душу. Задоволення може дати лише служіння Богові-Особі.

ВІРШ 36: О В’ясадево, ти повністю вільний од гріха. Ти прохав мене розповісти про себе    —    і ось я оповів тобі за своє народження та про те, що робив, аби пізнати себе. Це й тобі допоможе знайти вдоволення.

ВІРШ 37: Сута Ґосвамі сказав: По тій мові Шріла Нарада Муні покинув товариство В’ясадеви і, граючи на своїй віні, рушив мандрувати, куди бажав.

ВІРШ 38: Хвала, хвала Шрілі Нараді Муні і хай завжди щастить йому в усьому, адже він оспівує діяння Бога-Особи, насолоджуючись цим сам і даруючи радість усім стражденним душам усесвіту.