ВІРШ 19
дідкшус тад аха бгӯйа
праідгйа мано хді
вікшамо ’пі нпайам
авітпта івтура
дідкшу — жадаючи побачити; тат — те; ахам — я; бгӯйа — знову; праідгйа — зосередивши розум; мана — розум; хді — на серці; вікшама — сподіваючись бачити; апі — попри це; на — ніколи; апайам — побачив Його; авітпта — незадоволений; іва — ніби; тура — вражений горем.
Я жадав знову бачити Його, але хоч як зосереджувався на серці, прагнучи ще раз зріти трансцендентну форму Господа, я вже не бачив її. Від того мною запанував відчай.
ПОЯСНЕННЯ: Жоден механічний спосіб не допоможе побачити форми Господа. Побачити її можна тільки завдяки безпричинній милості Його Самого. Не в нашій владі наказувати Господеві, щоб Він явився перед нас, — це наче веліти сонцеві сходити, коли нам того заманеться. Сонце сходить зі своєї волі, і так само, ласкаво являючи Себе, Господь робить це лише зі Своєї безпричинної милости. Треба просто ждати, коли приспіє ця можливість, а тим часом виконувати визначені нам у відданому служінні Господеві обов’язки. Нарада Муні гадав, що побачити Господа допоможе той самий механічний спосіб, який привів до успіху першого разу, однак попри найбільші зусилля вдруге йому того не вдалося. Господь ні в чому ні перед ким не зобов’язаний. Полонити Його можна єдино бездомісною відданістю. Нашими матеріальними чуттями неможливо ні побачити, ні пізнати Його. Коли Господь задоволений щирими зусиллями відданого, який служить, цілковито покладаючись на Його милість, тоді, як на те Його ласка і воля, Він може появити Себе.