ВІРШ 20
ева йатанта віджане
мм хґочаро ґірм
ґамбгіра-лакшай вч
уча праамайанн іва
евам — так; йатантам — тому, хто намагався; віджане — у тому відлюдному місці; мм—мені; ха—сказав; аґочара— поза сферою матеріального звуку; ґірм — мову; ґамбгіра — поважну; лакшай — приємну для слуху; вч — слова; уча — горе; праамайан — полегшуючи; іва — мов.
Аби розрадити мене, що старався медитувати на відлюдді, трансцендентний до всіх матеріальних описів Бог-Особа промовив повні змісту і приємні слова.
ПОЯСНЕННЯ: У Ведах сказано, що Господа не осягнути матеріальним інтелектом і не змалювати матеріальними словами. Але можна з Його безпричинної милости розвинути чуття, які дозволять говорити до Нього чи чути Його. Такою є незбагненна енерґія Господа. Той, кого Він обдарував милістю, може Його почути. Господь був дуже задоволений з Наради Муні і тому вклав у нього силу чути Його. Однак людина, яка перебуває на випробовчому рівні реґульованого відданого служіння, безпосередньо відчути Господа не може. Така здатність Наради була особливим даром йому. Від втішних серцю слів Господа біль розлуки в нім певною мірою вщух. Відданий, що любить Бога, завжди страждає від розлуки з Ним, і тому повсякчасно перебуває в стані трансцендентного екстазу.