ВІРШ 25
етвад уктвопарарма тан махад
бгӯта набго-ліґам аліґам іварам
аха ча тасмаі махат махійасе
іршванма відадге ’нукампіта
етват — так; уктв — промовивши; упарарма — зупинився; тат — той ; махат — великий ; бгӯтам — дивовижний ; набга - ліґам — уособлений у звуці ; аліґам — невидимий окові; іварам — верховний владика; ахам — я; ча — і; тасмаі — Йому ; махатм — великому ; махійасе — славетному ; ірш—головою; аванмам—поклони; відадге—виконав; анукампіта — діставши Його ласку.
На цьому верховний владика, уособлений в звуці й невидимий для очей, найбільше диво з усіх див, перервав Свою мову. Я ж на знак глибокої подяки шанобливо схилив перед Ним голову.
ПОЯСНЕННЯ: Бога - Особи видно не було, лише чутно, проте чути Господа — це однаково, що Його бачити. Своїм диханням Бог-Особа створив чотири Веди, і Його бачать і пізнають через трансцендентний звук Вед. Так само і «Бгаґавад-ґіта» представляє Господа в звуці, а звуковий образ Господа тотожний Його особі. З цього випливає, що постійне повторення трансцендентного звуку дає змогу побачити і почути Господа.