ВІРШ 16
тад учас те прамджмі бгадре
йад брахма-бандго іра татйіна
ґіва-муктаір віікгаір упхаре
твкрамйа йат снсйасі даґдга-путр
тад — тільки тоді; уча — сльози горя; те — твої; прамджмі — витру; бгадре — о чесна жоно; йат — коли; брахма-бандго — деґрадованого брахмани; іра — голову; татйіна — напасника; ґіва-муктаі — зрізану з лука, що зветься Ґандіва; віікгаі — стрілами; упхаре — принесу тобі; тв — ти; крамйа — наступивши на неї; йат — котрий; снсйасі — зробиш омовіння; даґдга-путр — після того як спалені тіла синів.
О всечесна жоно, я принесу тобі голову того брахмани- вбивці, зітнувши її стрілами з мого лука Ґандіви. Отоді я осушу твої сльози і втішу тебе в твоєму горі. Коли ти віддаси вогневі тіла своїх синів, ти зможеш зробити омовіння, поставивши ногу на голову вбивці твоїх дітей.
ПОЯСНЕННЯ: Ворога, який підпалює будинок, підсипає отруту, нагло нападає із смертоносною зброєю, грабує, захоплює лани чи зманює чужу дружину, називають нападником. Такий нападник, брахмана він чи так званий нащадок брахмани, заслуговує на кару за будь-яких обставин. Арджуна, обіцяючи стяти голову нападникові на ім’я Ашваттгама, чудово знав, що він є сином брахмани, але що цей так званий брахмана вчинив як різник, він заслужив на відповідне ставлення до себе. Вбивство сина брахмани, що поводився як лиходій, ні в якому разі не можна розцінювати як гріховну дію.