ВІРШ 37

ПОЯСНЕННЯ: Життя за життя    —    це справедлива кара для того, хто, без жалю та сорому, живе коштом життя інших. Моральність державної політики в тому, щоб скарати жорстоку особу на смерть і цим врятувати її від пекла. Коли держава засуджує вбивцю до страти, для негідника це велике добро, бо в наступному житті йому вже не доведеться страждати за вчинене. Смертний вирок    —    це найм’якіша кара, на яку заслуговує вбивця, а в смріті-шастрах сказано: ті, хто дістав від царя кару за принципом «життя за життя», очищуються від гріхів настільки, що можуть навіть піднестися на райські планети. За Ману, великим укладачем кодексів цивільних та релігійних законів, навіть того, хто вбиває тварину, слід вважати за вбивцю, бо м’ясо тварин не призначене в їжу цивілізованій людині, що її головний обов’язок    —    готувати себе повернутися до Бога. Ману каже, що забій тварини    —    це справжня змова групи грішників і кожен із них заслуговує на кару як вбивця, так само як співучасники, що спільно вбили людину. Той, хто дає дозвіл вбити тварину, хто вбиває тварину, хто торгує м’ясом забитої тварини, хто готує їжу з м’яса тварини, хто розподіляє таку їжу і, нарешті, хто їсть їжу, приготовану з тіла вбитої тварини,    —    всі є вбивці, і за законами природи повинні дістати кару. Попри весь поступ матеріальної науки створити живої істоти ніхто не спроможний, а тому нікому не вільно за своєю забаганкою відбирати в неї життя. М’ясоїдам писання дають дозвіл приносити тварин у жертву, але за цілого ряду обмежень, і дозвіл цей існує тільки для того, щоб поставити перепону поширенню боєнь, а не щоб заохотити різанину тварин. Дозволяючи жертвопринесення тварин, писання встановлюють його порядок так, що воно стає сприятливим і для тварини, яку офірують, і для поїдачів плоті тварин. Для тварини користь в тому, що, принесена в жертву на вівтарі, тварина одразу отримує людську форму життя; м’ясоїда ж це врятовує від ще тяжчих гріхів (наприклад, їсти м’ясо, яке постачає мережа різниць, це гидке джерело найрізноманітніших нещасть для громади, країни і всього людства). Матеріальний світ вже сам по собі є оселя нещасть, а від того, що заохочують вбивати тварини, скверна заполонює все ще більше    —    приходять війни, епідемії, голод і багато інших небажаних лих.