ВІРШ 49
сӯта увча
дгармйа нйййа сакаруа
нірвйаліка сама махат
рдж дгарма-суто рджй
пратйанандад вачо двідж
сӯта увча — Сута Ґосвамі сказав; дгармйам — згідні з релігійними засадами; нйййам — справедливі; са-каруам — повні милосердя; нірвйалікам — нелицемірні щодо дгарми; самам — врівноважені; махат — величні; рдж — цар; дгарма- сута — син Дгармараджі; рджй — царицею; пратйанандат — підтримав; вача — слова; двідж — о брахмани.
Сута Ґосвамі сказав: О брахмани, цар Юдгіштгіра цілком підтримав слова цариці, бо всі її докази відповідали засадам релігії і були справедливі, гідні похвали, милосердні, безсторонні й нелицемірні.
ПОЯСНЕННЯ: Махараджа Юдгіштгіра, що був син Дгармараджі, чи то Ямараджі, цілковито підтримав царицю Драупаді, що попрохала Арджуну відпустити Ашваттгаму. Не можна допустити приниження представника великого роду. Арджуна та його сім’я були в боргу перед родиною Дроначар’ї, тому що Арджуна навчився від нього воєнної науки. З погляду моральности виявити невдячність щодо такої доброї родини — річ непростима. До дружини Дроначар’ї, що представляла цю велику душу як його половина, належало виявляти співчуття, а не завдавати горя, вбивши сина. Це називають співчуттям. В доказах Драупаді не було лицемірства, бо вона закликала діяти так, як того вимагає вивершене знання. Слова її були неупереджені, бо спиралися на її власний досвід. Бездітній жінці не зрозуміти материнського горя. Драупаді сама була мати і тому могла зрозуміти, яким горем для Кріпі була б смерть сина. Її слова гідні хвали, бо вона бажала вшанувати велику родину як належить.