ВІРШ 10
абгідраваті мам іша
шарас таптайасо вібго
камам дахату мам натга
ма ме ґарбхо ніпатйатам
абгідраваті — насувається; мм — на мене; іа — Господи; ара — стріла; тапта — вогняна; айаса — залізо; вібго — о великий; кмам — бажання; дахату — нехай спалить; мм — мене; нтга — охоронцю; м — не; ме — мій; ґарбга — плід; ніптйатм — буде загублений.
О мій Господи, Ти всемогутній. До мене стрімко наближається вогняна залізна стріла. Любий Господи, нехай вона спалить мене, якщо Твоя воля, але не дай їй спалити й загубити мого плоду. Яви мені цю ласку, Господи.
ПОЯСНЕННЯ: Ці події відбувалися по смерті Абгіман’ю, чоловіка Уттари. Лишившись по Абгіман’ю вдовою, Уттара мала б піти за чоловіком, але була вагітна — носила під серцем Махараджу Парікшіта, великого відданого Господа, а тому її обов’язок був оберігати його. На матері лежить велика відповідальність — вона має дбати за безпеку дитини, і тому Уттара, не соромлячись, прямо звернулася до Господа Крішни з благанням про захист. Уттара була дочкою великого царя, дружиною великого героя, ученицею великого відданого, а пізніше стала матір’ю доброчесного царя — їй пощастило в усьому.