ВІРШ 31
гопй ададе твайі крітаґасі дама тавад
йа те дашашру-каліланджана-самбграмакшам
вактрам нінійа бгайа-бгаванайа стгітасйа
са мам вімохайаті бгір апі йад бібгеті
ґопі — пастушка (Яшода); даде — взяла; твайі — на Твої; ктґасі — наробив шкоди (розбив горщик з маслом); дма— мотузку; тват — тоді; й — те, що; те — Твоє; да— становище ; ару - каліла — заливаючись сльозами ; аджана — фарбу; самбграма — занепокоєний; акшам — очі; вактрам — лице; нінійа — вниз; бгайа-бгванай — переляком; стгітасйа — стану; с — те; мм — мене; вімохайаті — спантеличує; бгі апі — навіть уособлений страх; йат — кого; бібгеті — боїться.
Любий Крішно, коли Яшода, щоб зв’язати Тебе, як Ти наробив шкоди, взяла до рук мотузку, з Твоїх переляканих очей побігли сльози і змили чорну фарбу з Твоїх вій. Ти був переляканий, хоча Тебе боїться сам уособлений страх... Я не здатна збагнути цього.
ПОЯСНЕННЯ: Ось іще один опис того, як розваги Верховного Господа викликають замішання. Як пояснено, Верховний Господь залишається Верховним за будь-яких обставин. Проте Він, Всевишній, — слухняна іграшка в руках Свого чистого відданого, як про це свідчить і даний опис. Чистий відданий Господа служить Йому виключно з бездомісної любови, і в такому служінні забуває становище Верховного Господа. Господь отримує більшу насолоду, коли Йому служать спонтанно і з чистої прив’язаности, без усякого схиляння й обожнювання. Зазвичай віддані поклоняються Господеві з шанобою, проте над усе Йому любо, коли відданий з чистої прив’язаности й любови вважає Господа за менш значного проти себе. Розваги Господа у відначальній обителі, на Ґолоці Вріндавані, відбуваються саме в такому настрої. Друзі Крішни беруть Його за рівного собі. Вони не вважають, що Він — хтось дуже важливий і що до Нього треба ставитись з шаною. Батьки Господа, чисті віддані, мають Його просто за дитину, і покарання від них Господь приймає з більшим захватом, аніж молитви ведичних гімнів. Проти ведичних гімнів Йому приємніші докори Його наречених. Коли Господь Крішна приходив у цей матеріальний світ, щоб явити Свої вічні розваги трансцендентного царства Ґолоки Вріндавани, і так привабити до Себе всіх людей, Він подав неповторний приклад покори перед Своєю названою матір’ю, Яшодою. Господь, у Своїх невимушених дитячих забавах, крав з її комори масло. Горщики Він розбивав, а їх вміст роздавав Своїм друзям і товаришам за грою, не оминаючи й славетних вріндаванських мавп, що радо користалися з щедрости Господа. Матінка Яшода, довідавшись про це, з любови до Крішни вирішила позірно покарати свою трансцендентну дитину: вона взяла до рук мотузку, як зазвичай лякають дітей матері, й сказала Господеві, що зараз Його зв’яже. Побачивши в материних руках мотузку, Господь понурився й заплакав, як дитина; по щоках Йому заструмували сльози, змиваючи чорну фарбу, якою були підведені Його прекрасні очі. Кунтідеві, свідома верховного становища Господа, шанобливо поклоняється цьому Його образу. Господа боїться сам уособлений страх, але Сам Він боїться Своєї матері, що хоче легенько покарати Його, як звичайно карають дітей. Кунті усвідомлювала піднесене становище Крішни, тоді як Яшода — ні. Тому Яшодине становище вище за становище Кунті. Матінка Яшода мала Господа своєю дитиною, і Господь змусив її геть забути, що її дитина — це Сам Всевишній. Якби мати Яшода була свідома високого становища Господа, вона навряд чи наважилась би карати Його. Однак Господь змусив її забути за Своє становище, бо хотів бути для люблячої Яшоди просто дитиною. Цей обмін любов’ю між матір’ю й сином цілковито природний, і Кунті, згадуючи цю сцену, відчувала замішання; їй нічого не лишалось, як підносити хвалу трансцендентній синівській любові. Непрямо вона прославляла і мати Яшоду за її виняткові любовні стосунки з Богом, адже вона могла наказувати навіть всемогутньому Господу, як коханому сину.