ВІРШ 46

ПОЯСНЕННЯ: Бгішмадева був не лише визначний старійшина роду Махараджі Юдгіштгіри, він водночас був великий філософ і друг Юдгіштгіри, його братів та матері. Відколи помер Махараджа Панду, батько п’яти Пандав, що їх очолював Махараджа Юдгіштгіра, Бгішмадева був люблячим дідом для них і дбайливим опікуном своєї невістки Кунтідеві. Хоча опікуватися Пандавами мав Дгрітараштра, старший дядько Юдгіштгіри, він був більше прив’язаний до ста своїх синів з Дурйодганою на чолі. Зрештою, щоб позбавити п’ятьох братів, які лишились без батька, законних прав на трон Хастінапури, була учинена підла змова. Зав’язалась величезна інтриґа, річ звичайна для імператорських дворів, і внаслідку п’ятеро братів були вислані до лісу. Але Бгішмадева завжди був щирим прихильником Махараджі Юдгіштгіри, і до останнього віддиху був його доброзичливцем, дідом, другом та мудрим порадником. Він помер з щасливим серцем, переконавшись, що Махараджа Юдгіштгіра зійшов на трон. Якби не це, він би давно пішов з цього матеріального тіла, замість мучитись через несправедливі страждання Пандав. Він просто чекав цього благословенного моменту, бо був цілковито певний перемоги синів Панду у битві на Курукшетрі, їх-бо захищав Сам Господь Шрі Крішна. Відданий Господа, Бгішмадева знав, що вірний Бога-Особи ніколи не зазнає поразки. Махараджа Юдгіштгіра прекрасно знав безмірну доброзичливість Бгішмадеви, і тому страждав через гостре почуття розлуки з ним. Він тужив за великою душею, а не за матеріальним тілом, яке Бгішмадева покинув. Хоча Бгішмадева і був звільнена душа, треба було виконати поховальний обряд, а що в нього не було дітей, виконати цю церемонію мав його старший онук Махараджа Юдгіштгіра. Те, що останній обряд над тілом великої людини виконав його так само великий нащадок, було для Бгішмадеви великим благом.