ВІРШ 30
дйаур акшіі чакшур абгӯт патаґа
пакшмі вішор ахані убге ча
тад-бгрӯ-віджмбга парамешгі-дгішйам
по ’сйа тлӯ раса ева джіхв
дйау—космічна сфера; акшіі—очниці; чакшу—очі (зір); абгӯт — стало так; патаґа — сонце; пакшмі — повіки; вішо — Бога-Особи, Шрі Вішну; ахані — день та ніч; убге — обидва; ча — і; тат — Його; бгрӯ — брів; віджмбга — рухи; парамешгі — верховна істота (Брахма); дгішйам — посада; па — Варуна, повелитель вод; асйа — Його; тлӯ — піднебіння; раса — сік; ева — безперечно; джіхв — язик.
Космічна сфера — це Його очниці , а сонце — Його очне яблуко і сила зору. Його повіки — це день і ніч, а в порухах Його брів перебуває Брахма та інші великі особи такого рівня. Його піднебіння — повелитель вод Варуна, а сік, сутність усього, — це Його язик.
ПОЯСНЕННЯ: З погляду буденної логіки поданий в цьому вірші опис здається суперечливим: спочатку очима всесвітньої форми Господа назване сонце, а тоді космічна сфера. Проте закони буденної логіки не поширюються на повчання шастр. Треба просто прийняти описи, дані в шастрах, і зосередити свій розум на формі вірат-рупи, а не на буденній логіці. Буденна логіка завжди недосконала, натомість описи в шастрах завжди досконалі й довершені. Якщо ми вбачаємо в них якусь суперечність, то слід розуміти, що в цьому виявляється недосконалість не шастр, а нас самих. Тільки такий підхід дає змогу засвоїти ведичну мудрість.