ВІРШ 20
нсіке нірабгідйет
додгӯйаті набгасваті
татра вйур ґандга-вахо
ґгро насі джіґгкшата
нсіке — в ніздрях; нірабгідйетм — розвиваючись; додгӯйаті — швидко дмучи; набгасваті — дихання; татра — тоді; вйу — повітря; ґандга-ваха — пахощі; ґгра — чуття запаху ; насі — в носі ; джіґгкшата — бажаючи відчувати запахи.
Потім, коли верховний пуруша забажав відчувати запахи, виникли ніздрі і дихання , з’явились ніс і запахи , а також проявилось панівне божество повітря, що переносить запахи.
ПОЯСНЕННЯ: Носовий апарат, запах, панівне божество повітря, чуття запаху тощо виникли водночас, коли Господь забажав відчути запах. Ведичні мантри Упанішад потверджують це, вказуючи, що, до того як підпорядкована жива істота може діяти відповідно до певного бажання, цього спочатку повинен побажати Всевишній. Жива істота може бачити тільки тоді, коли бачить Господь, вона може відчувати запахи тільки тоді, коли Господь відчуває їх, і так далі. Це означає, що жива істота нічого не може робити незалежно. Вона може тільки задумати щось незалежно, але незалежно здійснити це вона не може. Незалежність думки дано істоті з Господньої милости, проте втілитись у життя її думки можуть тільки з милости Господа. Тому є прислів’я: «Людина гадає, а Бог дозволяє». Ці всі вірші з’ясовують абсолютну залежність живих істот і абсолютну незалежність Верховного Господа. Малорозумні люди, які проголошують себе рівними Богові, перш як доводити свою єдність із Богом, повинні спочатку довести свою абсолютність та незалежність.