ВІРШ 22
бодгйамнасйа шібгір
тманас тадж джіґгкшата
карау ча нірабгідйет
діа ротра ґуа-ґраха
бодгйамнасйа — бажаючи зрозуміти; шібгі — авторитетами; тмана—Верховної Істоти; тат—те; джіґгкшата — коли Він забажав прийняти; карау — вуха; ча — також; нірабгідйетм — проявились; діа — напрямки чи бог повітря; ротрам — слух; ґуа-ґраха — і об’єкти слуху.
Коли великі мудреці запрагли отримати знання, з’явились вуха, слух, панівне божество слуху та об’єкти слуху. Великі мудреці бажали почути про Суть.
ПОЯСНЕННЯ: Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», мета пізнання полягає в тому, щоб пізнати Верховного Господа, суммум бонум усього сущого. Знання не обмежується фізикою, тобто розумінням законів природи, що діють під орудою Господа. Вчені радо готові слухати про фізичні закони, що діють в матеріальній природі, вони жадібно слухають по радіо й телебаченню про те, що відбувається далеко від них, на інших планетах, але їм слід усвідомити, що слух і органи слуху дав їм Господь, для того щоб вони слухали про Єство всього сущого, тобто про Господа. На жаль, слух марнують на звуки, пов’язані з матеріальними справами. Великі мудреці прагли почути мудрість Вед, що описують Господа, і ніщо інше їх не цікавило. Ось як почалось сприйняття знання на слух.