ВІРШ 23
вастуно мду-кгінйа
лаґгу-ґурв-оша-ітатм
джіґгкшатас тва нірбгінн
тасй рома-махі-рух
татра чнтар бахір втас
твач лабдга-ґуо вта
вастуна — усієї матерії; мду — м’якість; кгінйа — твердість; лаґгу — легкість; ґуру — важкість; оша — тепло; ітатм — холод; джіґгкшата — бажаючи відчути; твак — чуття дотику; нірбгінн — поширено; тасйм — у шкірі; рома — волосся на тілі; махі-рух — а також дерева, панівні божества; татра — там; ча — також; анта — всередині; бахі—ззовні; вта твач—чуття дотику чи шкіра; лабдга — відчуто; ґуа — об’єкти чуттєвого сприйняття; вта — виникло.
Коли виникло бажання відчувати фізичні ознаки матерії, як-от м’якість, твердість, тепло, холод, легкість і важкість, виникли саме чуття дотику, шкіра, шкіряні пори, волосся на тілі та панівні божества волосся (дерева). Всередині і ззовні шкіру огорнув повітряний покрив, що забезпечує відчуття дотику.
ПОЯСНЕННЯ: Фізичні ознаки матерії, як-от м’якість, — це предмети сприйняття, що їх відчувають на дотик, а отже фізика має справу з об’єктами чуття дотику. Температуру матеріального предмета можна виміряти дотиком долоні, його вагу можна визначити піднявши його рукою і зваживши, важке воно чи легке. Чуття дотику забезпечують і шкіра, і шкіряні пори, і волосся на тілі. Повітряні потоки всередині і ззовні шкіри теж допомагають відчувати дотик. Чуття дотику також являє собою одне з джерел пізнання, а тому з даного вірша випливає, що знання фізики чи фізіології нижче за згадане в попередньому вірші знання про Суть всього сущого. Знання про Суть можна поширити й на світ проявлених явищ, проте знання фізики не може привести до пізнання Суті.
Що ж до волосся на тілі і рослинности на тілі землі, то між ними існує тісний зв’язок. Як сказано в Третій пісні: твачам асйа вінірбгінн вівіур дгішйам ошадгі — рослини потрібні для шкіри як їжа і як ліки.