No edit permissions for Ukrainian

ВІРШ 30

нідідгйсор тма-мй
хдайа нірабгідйата
тато мана чандра іті
сакалпа кма ева ча

нідідгйсо  —  бажаючи пізнати; тма-мйм  —  власну енерґію; хдайам  —  місце, де розміщений розум; нірабгідйата  —   проявився; тата  —  тоді; мана  —  розум; чандра  —  панівне божество розуму, місяць; іті  —  так; сакалпа  —  рішучість; кма  —  бажання; ева  —  так само; ча  —  також.

Коли Він захотів міркувати про діяльність Його енерґії, тоді з’явились серце (осідок розуму), розум, місяць, рішучість і всі бажання.

ПОЯСНЕННЯ: У серці кожної живої істоти перебуває Наддуша, Параматма, довершена частка Верховного Бога-Особи. Без Його присутности жива істота не могла б поринути в діяльність матеріальної енерґії відповідно до своїх минулих вчинків. Під час творення зумовлені живі істоти матеріального світу проявляються відповідно до своїх природних нахилів, і матеріальна природа дає кожній істоті потрібне матеріальне тіло. Але все це відбувається під наглядом Наддуші, як пояснено в «Бгаґавад-ґіті» (9.10). Отже, коли Наддуша розташована в серці зумовленої душі, в тої проявляється розум і вона усвідомлює, що їй треба робити, як оце, прокинувшись, людина згадує свої обов’язки.

Отже, матеріальний розум у живої істоти розвивається тоді, коли у її серце входить Наддуша. Після цього виникають розум, його панівне божество (місяць), а тоді починається діяльність розуму: він думає, відчуває і бажає. Діяльність розуму не може початись до появи серця, а серце з’являється тоді, коли Господь хоче побачити діяльність матеріального творіння.

« Previous Next »