ВІРШ 30
нідідгйсор тма-мй
хдайа нірабгідйата
тато мана чандра іті
сакалпа кма ева ча
нідідгйсо — бажаючи пізнати; тма-мйм — власну енерґію; хдайам — місце, де розміщений розум; нірабгідйата — проявився; тата — тоді; мана — розум; чандра — панівне божество розуму, місяць; іті — так; сакалпа — рішучість; кма — бажання; ева — так само; ча — також.
Коли Він захотів міркувати про діяльність Його енерґії, тоді з’явились серце (осідок розуму), розум, місяць, рішучість і всі бажання.
ПОЯСНЕННЯ: У серці кожної живої істоти перебуває Наддуша, Параматма, довершена частка Верховного Бога-Особи. Без Його присутности жива істота не могла б поринути в діяльність матеріальної енерґії відповідно до своїх минулих вчинків. Під час творення зумовлені живі істоти матеріального світу проявляються відповідно до своїх природних нахилів, і матеріальна природа дає кожній істоті потрібне матеріальне тіло. Але все це відбувається під наглядом Наддуші, як пояснено в «Бгаґавад-ґіті» (9.10). Отже, коли Наддуша розташована в серці зумовленої душі, в тої проявляється розум і вона усвідомлює, що їй треба робити, як оце, прокинувшись, людина згадує свої обов’язки.
Отже, матеріальний розум у живої істоти розвивається тоді, коли у її серце входить Наддуша. Після цього виникають розум, його панівне божество (місяць), а тоді починається діяльність розуму: він думає, відчуває і бажає. Діяльність розуму не може початись до появи серця, а серце з’являється тоді, коли Господь хоче побачити діяльність матеріального творіння.