ВІРШ 45

ПОЯСНЕННЯ: Описуючи творення, підтримання і знищення, Веди вказують: йато в імні бгӯтні джйанте, йена джтні джіванті, йат прайантй абгісавіанті...    —    створює все Брахман, після творення підтримує все Брахман і після знищення зберігається все в Брахмані. Грубі матеріалісти, які нічого не знають про Брахман, Параматму чи Бгаґавана, роблять висновок, що відначальна причина матеріального прояву    —    це матеріальна природа. Сучасні вчені також поділяють думку, що матеріальна природа становить першопричину всіх явищ у матеріальному світі. Цей погляд спростовують усі ведичні писання. Філософія веданти зазначає, що першопричина творення, підтримання і знищення всього сущого    —    Брахман. «Шрімад-Бгаґаватам», природний коментар на філософію веданти, каже: джанмдй асйа йато ’нвайд ітарата чртгешв абгіджа свар...

Інертна матерія, безперечно, являє собою могутню енерґію і може вступати у взаємодію, але тільки під впливом іззовні, не самостійно. Тому «Шрімад-Бгаґаватам» пояснює вислів джанмдй асйа словами абгіджа і свар: Верховний Брахман    —    це не інертна матерія, а верховна свідомість, цілковито незалежна. Отже, інертна матерія не може становити першопричини творення, підтримання і знищення матеріального світу. На поверховий погляд видається, що творення, підтримання і знищення спричинює матеріальна природа, проте її приводить в рух і спонукає творити верховна свідома істота, Бог-Особа. Він становить основу всього творення, підтримання та знищення, і це засвідчено в «Бгаґавад- ґіті» (9.10):

Матеріальна природа    —    це одна з енерґій Господа, здатна діяти під Його орудою (адгйакшеа). Матеріальна природа може діяти тільки тоді, коли Господь кидає на неї Свій трансцендентний погляд, так само як матір може народити дитину тільки тоді, коли її запліднить батько. Хоча необізнаній людині здається, що життя дитині дає мати, досвідчена людина знає, що дитину зачинає батько. Отже, матеріальна природа породжує рухомі й нерухомі прояви матеріального світу не самостійно, а коли її запліднює верховний батько. Уявлення про матеріальну природу, як про причину творення, підтримання і знищення, іменують «логікою сосків на козячій шиї». У «Чайтан’я-чарітамріті» Шріла Крішнадаса Кавіраджа Ґосвамі описує цю логіку аджа-ґала-стана-н’яя так (це пояснює Його Божественна Милість Шрі Шрімад Бгактісіддганта Сарасваті Ґосвамі Махараджа): «Матеріальну природу в характері матеріальної причини називають прадгана, а в характері дійової причини    —    майа. Проте матерія інертна, а тому не становить глибинної причини творіння». Кавіраджа Ґосвамі каже:

Каранарнавашаї Вішну, довершене поширення Крішни, і є той, хто Своїм струмом приводить матерію в рух. Порівняння з електричним струмом тут підходить дуже вдало. Шматок заліза    —    це не вогонь, але коли залізо розжарити, воно очевидно набуває якостей вогню і може обпалювати. Матерію порівнюють до шматка заліза, що його електризує чи розжарює погляд або воля вищої свідомости Вішну. Тільки під впливом цього струму енерґія матерії проявляється в різноманітних діях і їхніх наслідках. Отже, інертна матерія не є ні дійова, ні матеріальна причина космічного проявлення. Шрі Капіладева сказав:

І сам вогонь, і його полум’я, і його іскри, і дим становлять одне ціле, адже вогню без полум’я чи іскор не буває, та водночас вогонь таки відмінний від полум’я, полум’я відмінне від іскор, а іскри    —    від диму. У кожному з них    —    в язиках полум’я, іскрах і димі    —    присутня природа вогню, проте всі вони проявляють себе по-різному. Космічний прояв порівнюють до диму, тому що дим, пливучи небом, утворює численні форми всіляких знайомих і незнайомих обрисів. Іскри порівнюють до живих істот, а язики полум’я    —    до матеріальної природи (прадгани). Треба мати на увазі, що свою силу кожен з цих проявів бере від природи самого вогню. Отже, всі вони: матеріальна природа, космічне проявлення і живі істоти    —    це не що інше, як різні енерґії Господа (вогню). Тому ті, хто визнає матеріальну природу (пракріті, причину творіння за філософією санкг’ї) за відначальну причину космічного прояву, роблять хибний висновок. Матеріальна природа не існує окремо від Господа. Отже, оминати увагою Верховного Господа    —    причину всіх причин    —    означає міркувати за логікою аджа-ґала-стана-н’яя, тобто доїти соски на козячій шиї. Соски на шиї в кози можуть скидатись на молочні соски, але спроба їх доїти свідчитиме про глупоту.