ВІРШ 4

ПОЯСНЕННЯ: Не слід штучно нарощувати свої життєві потреби і надмірно турбуватися про тілесний комфорт і безпеку. Якщо людина женеться за таким ілюзорним невловимим щастям, вона просто марнує свої сили. Якщо можна спати просто на долівці, навіщо з великими зусиллями добувати собі дороге ліжко та перини? Якщо можна виспатись без подушки, поклавши голову на свої дані від природи м’які руки, навіщо діставати подушки? Придивившись до життя тварин, ми зауважимо, що їм бракує розуму на те, щоб будувати великі будинки, робити собі меблі та інше домашнє начиння, а проте вони мають прекрасне здоров’я, дарма що сплять просто на землі. Вони не вміють готувати їжу, а проте їм вдається підтримувати здоров’я набагато ліпше, ніж людині. Це не означає, що люди повинні повернутися до тваринного життя і жити голими в джунґлях, відкинувши культуру, освіту і мораль. Розумна людина не може жити, як тварина. Навпаки, вона повинна використовувати свої розумові здібності в мистецтві, науці, поезії, філософії, таким чином сприяючи розвиткові людської цивілізації. Думка, що її Шукадева Ґосвамі вклав у цей вірш, полягає в іншому: надлишок своєї енерґії, якої в людини набагато більше, ніж у тварини, треба використовувати на самоусвідомлення. Розвиток людської цивілізації повинен бути скерований до відновлення наших втрачених стосунків з Богом, тому тільки у людській формі життя можна досягти цієї мети. Людина повинна зрозуміти примарність матеріальних явищ, подібних до скороминущого міражу, і намагатись покласти край життєвим стражданням. Цивілізація самозадоволених вилощених тварин, яких цікавлять тільки чуттєві насолоди, не гідна зватись цивілізацією і є, по суті, обманом. Люди, які поринули в таку беззмістовну діяльність заради оманних насолод, перебувають у лабетах майі, ілюзії.

У давнину великі святі та мудреці не жили у розкішних будинках з так званими вигодами і зі зручними меблями. Вони жили у невибагливих хатинах, а то і просто в лісі, і сиділи на голій землі, проте вони залишили по собі неосяжні скарби високого знання у якнайдовершенішому викладі. Шріла Рупа Ґосвамі та Шріла Санатана Ґосвамі обіймали високі міністерські посади, проте, покинувши це все і взявши за звичай жити щодня під іншим деревом, вони зуміли подарувати наступним поколінням величезну кількість творів з трансцендентного знання. Вони навіть під одним деревом не жили довше як один день, що й казати за життя в добре вмебльованих кімнатах з новітніми вигодами. А проте вони зуміли подарувати нам найважливіші книги з самоусвідомлення. Так звані вигоди насправді не сприяють розвитку цивілізації, а, навпаки, шкодять йому. Система санатана-дгарми, що передбачає поділ суспільства за чотирма станами соціального життя і чотирма станами духовного розвитку, дає людині достатні знання і дуже сприятливі можливості для того, щоб вивершити своє життя досконалістю. Щирим послідовникам санатана-дгарми в цьому вірші дана порада прийняти життя добровільного зречення, щоб досягти бажаної мети життя. А якщо людина з ранніх років не призвичаєна провадити життя зречености і жертовности, то їй треба постаратись привчити себе до цього пізніше, як радить Шукадева Ґосвамі, і це допоможе досягнути бажаного успіху.