ВІРШ 10

ПОЯСНЕННЯ: Верховний Бог-Особа Господь Шрі Крішна названий у «Бгаґавад-ґіті» пурушоттама    —    Верховна Особа. Тільки Він один може дарувати визволення імперсоналістам, виконуючи їхнє бажання злитися з брахмаджйоті, сяйвом тіла Господа. Брахмаджйоті невіддільне від Господа, так само як осяйні сонячні промені невіддільні від сонячного диску . Отож той , хто хоче зануритись у верховне безособистісне брахмаджйоті, теж, згідно з даним віршем «Шрімад-Бгаґаватам», повинен поклонятися Господу, виконуючи бгакті-йоґу. Цей вірш особливо наголошує на тому, що бгакті-йоґа    —    це найліпший спосіб досягти досконалости у всьому. У попередніх главах йшлося за те, що бгакті-йоґа    —     це кінцева мета як карма-йоґи, так і ґ’яна-йоґи, а ця глава аналогічно утверджує з великою ясністю, що бгакті-йоґа    —     це кінцева мета всіх форм поклоніння різним півбогам. Виходячи з цього, Шукадева Ґосвамі рекомендує бгакті-йоґу як найліпший спосіб самоусвідомлення. Тому кожен    —    навіть той, хто прагне матеріальної насолоди чи звільнення з матеріального рабства,    —    повинен серйозно взятися за практику бгакті-йоґи.

Акма називають того, хто не має матеріальних бажань. Природне призначення живої істоти, невід’ємної частки найвищого цілого (пурушам пурнам),    —    служити цій Верховній Істоті, так само як природне призначення всіх частин тіла    —     служити цілому тілові. Отже, не мати бажань означає не скаменіти в бездіяльності, а бути свідомим свого справжнього становища і шукати задоволення тільки у Верховному Господі. Шріла Джіва Ґосвамі у своїй «Сандарбзі» пояснює відсутність бажань словами бгаджанійа-парама-пуруша-сукга-мтра-сва-сукгатвам. Це означає, що відсутність бажань    —     це стан, коли істота знаходить щастя тільки в задоволенні Верховного Господа. Це інтуїтивне відчуття, притаманне живим істотам, проявляється іноді навіть під час їхнього зумовленого існування в матеріальному світі, прибираючи у нерозвинутому розумі бідних на знання людей форм альтруїзму, філантропії, соціалізму, комунізму і т. д. Таке прагнення робити добро іншим: суспільству, громаді, сім’ї, країні чи людству,    —    це частковий прояв у матеріальному світі того самого відначального стану щастя, яке чиста жива істота відчуває, коли бачить щасливим Верховного Господа. Взірець таких піднесених почуттів явили дівчата Враджабгумі, які прагнули тільки одного    —    щоб був щасливий Господь. Ґопі кохали Господа, не сподіваючись нічого для себе. Це досконалий приклад настрою акма. У матеріальному світі неподільно панує настрій кма, прагнення насолоджуватись самому, а в духовному світі є тільки настрій акма.

Думки про злиття з Господом, чи занурення у брахмаджйоті, теж можуть бути проявом настрою кма: вони можуть виникати з бажання звільнитись від матеріальних страждань задля власного задоволення. Чистий відданий не прагне звільнення, яке позбавить його матеріальних страждань. Навіть без так званого звільнення чистий відданий завжди прагне задовольнити Господа. Під впливом настрою кма Арджуна відмовився битися на Курукшетрі, бажаючи задля власного задоволення зберегти життя своїм родичам. Однак Арджуна був чистий відданий, і тому він погодився взяти участь у битві згідно з настановами Господа, отямившись і усвідомивши, що його головний обов’язок    —    задовольнити Господа навіть коштом власного задоволення. Так Арджуна став акма. Це рівень досконалости, на якому перебуває досконала істота.

Удра-дгі означає «неупереджена людина піднесеного розуму». Люди, які прагнуть матеріальних втіх, поклоняються незначним півбогам, і інтелект таких людей «Бгаґавад- ґіта» (7.20) осудливо характеризує як хта-джна, «інтелект того, хто загубив глузд». Без дозволу від Верховного Господа неможливо дістати жодної винагороди від півбогів. Тому людина ширшого світогляду розуміє, що найвища сила, навіть у тому, що стосується матеріальних благ,    —    це Господь. Отже, широкоглядна людина, навіть якщо вона бажає матеріальної насолоди чи звільнення, повинна поклонятися безпосередньо Господеві. Кожен, і акма, і сакма, і мокша-кма, повинен ревно поклонятись Господеві. Це означає, що досконале виконання бгакті-йоґи вільне від найменшої домішки карми та ґ’яни. Як нерозсіяний сонячний промінь має величезну силу (і тому його теж іноді називають тівра), так само і чиста від домішок бгакті-йоґа, яку складають слухання, повторення і т. д., підходить всім і допоможе кожному, незалежно від його внутрішніх мотивів.