ГЛАВА ТРЕТЯ

ВІРШ 1: Шрі Шукадева Ґосвамі сказав: Махарадже Парікшіте! Ти запитав мене, який обов’язок мислячої людини на порозі смерти, і я відповів на твоє запитання.

ВІРШ 2–7: Той, хто прагне поринути у безособистісне сяйво брахмаджйоті, повинен поклонятися повелителю Вед [Господеві Брахмі або вченому жерцю Бріхаспаті ] , той, хто прагне мати велику статеву силу, повинен поклонятися цареві небес Індрі, а той, хто хоче доброго потомства, повинен поклонятися великим прародителям Праджапаті. Хто шукає прихильности долі, повинен поклонятися Дурґадеві, яка наглядає за матеріальним світом. Той, хто хоче великої могутности, повинен поклонятися вогневі, а той, кого цікавлять тільки гроші, повинен поклонятися Васу. Щоб стати великим героєм, треба поклонятися Рудрам, втіленням Господа Шіви. Той, хто хоче мати великі запаси збіжжя, повинен поклонятися Адіті, а хто хоче потрапити на райські планети, повинен поклонятися її синам. Той, хто бажає правити земним царством, повинен поклонятися Вішвадеві, а той, хто прагне зажити слави між людей,    —    півбогам Садг’я. Той, кому хочеться прожити довге життя, повинен поклонятися півбогам Ашвіні-кумарам, а той, хто бажає мати міцне тіло, повинен поклонятися землі. Той, хто прагне посідати усталене становище, повинен поклонятися землі разом з обрієм. Той, хто хоче бути вродливим, повинен поклонятися гарним на вроду жителям планети ґандгарв, а той, хто прагне мати хорошу дружину, повинен поклонятися куртизанкам з небесних планет    —    апсарам та Урваші. Той, хто хоче панувати над іншими, повинен поклонятися Господеві Брахмі, повелителю всесвіту. Той, хто прагне гучної слави, повинен поклонятися Богові-Особі, а хто хоче мати великі статки, повинен поклонятися півбогові Варуні. Той, хто бажає глибокої освічености і вчености, повинен поклонятися Господу Шіві, а той, хто прагне щастя в шлюбі, повинен поклонятися богині Умі, дружині Господа Шіви.

ВІРШ 8: Щоб розвинути духовне знання, треба поклонятися Господеві Вішну чи Його відданим, а для збереження і процвітання роду    —    різним півбогам.

ВІРШ 9: Той, хто прагне володіти царством чи імперією, повинен поклонятись Ману. Хто хоче перемоги над ворогами, повинен поклонятися демонам, а той, хто бажає чуттєвої насолоди, повинен поклонятися Місяцеві. Але той, хто не бажає ніяких матеріальних насолод, повинен поклонятись Верховному Богові-Особі.

ВІРШ 10: Людина нескутого розуму    —    все одно, чи вона сповнена матеріальних бажань, чи не має ніяких матеріальних бажань, чи бажає звільнення,    —    повинна не шкодуючи сил поклонятись найвищому цілому, Богові-Особі.

ВІРШ 11: Щоб ті, хто поклоняється найрізноманітнішим півбогам, могли досягнути найвищого благословення і досконалости    —    розвинути спонтанну непохитну любов до Верховного Бога-Особи    —    їм потрібно спілкуватися з чистими відданими Господа.

ВІРШ 12: Трансцендентне знання про Верховного Господа Харі    —    це знання, яке втихомирює бурхливий вир матеріальних ґун. Вільне від скверни матеріальних прив’язаностей, це знання дозволяє знайти задоволення в собі. Воно трансцендентне, і тому його схвалюють авторитети. Невже хтось може не привабитись до цього знання?

ВІРШ 13: Шаунака сказав: Шріла Шукадева Ґосвамі, син В’ясадеви, був великий мудрець, обдарований талантом поета. Що ще запитав Махараджа Парікшіт, вислухавши все, що він сказав?

ВІРШ 14: Великомудрий Суто Ґосвамі! Прохаємо, розповідай далі нам про це, тому що ми всі прагнемо слухати тебе. Та й крім того, у зібранні відданих неодмінно слід обговорювати теми, які приводять до розмов про Господа Харі.

ВІРШ 15: Махараджа Парікшіт, внук Пандав, від самого дитинства був великий відданий Господа. Навіть коли він бавився з ляльками, він поклонявся Господу Крішні, наслідуючи поклоніння дорослих родинному Божеству.

ВІРШ 16: Шукадева Ґосвамі, син В’ясадеви, теж уповні посідав трансцендентне знання і був великий відданий Господа Крішни, сина Васудеви . Отже , між ними не могло не виникнути бесіди про Господа Крішну, що Його уславлюють великі філософи і що Йому підносять хвалу в зібранні великих відданих.

ВІРШ 17: Щоразу, і сходячи, і сідаючи, сонце скорочує життя кожному, крім того, хто свій час використовує на бесіди про всеблагого Бога-Особу.

ВІРШ 18: Хіба дерева не живуть? Хіба ковальські міхи не дихають? Хіба всі звірі навколо нас не їдять і не вивергають сімені?

ВІРШ 19: Люди, подібні до собак, свиней, верблюдів та ослів, здіймають хвалу тим, хто ніколи не слухав про трансцендентні ігри Господа Шрі Крішни, визволителя від нещасть.

ВІРШ 20: Той, хто ніколи не слухав послання про могутність та дивовижні діяння Бога-Особи і хто ніколи не підносив хвали Господеві у гідних оспівування піснях, той, вважають, замість вух має зміїні нори, а на місці язика    —    жаб’ячий язик.

ВІРШ 21: Якщо верхня половина тіла ніколи не схиляється перед Богом - Особою , що дарує мукті [ звільнення ] , то , навіть якщо її вінчає шовковий тюрбан, вона просто важкий тягар. А руки, які не слугують Богові-Особі Харі, навіть якщо їх прикрашають блискучі браслети, не відрізняються від рук мерця.

ВІРШ 22: Якщо очі не споглядають символічних проявів Бога-Особи Вішну [Його форм, імені, якостей тощо], то вони подібні до вічок на павичевих перах, а якщо ноги не ходять до святих місць [які нагадують про Господа], їх прирівнюють до стовбурів дерев.

ВІРШ 23: Той, хто ніколи не освячував свою голову пилом з лотосових стіп чистого відданого Господа,    —    справжній мрець. І той, хто ніколи не вдихав аромату листків туласі з лотосових стіп Господа, також мертвий, дарма що дихає.

ВІРШ 24: Якщо серце людини, яка зосереджено повторює святе ім’я Господа , не тане навіть в екстазі    —    коли очі набігають слізьми і волосся на тілі надиблюється,    —    то таке серце, поза сумнівом, просто стальне.

ВІРШ 25: Суто Ґосвамі! Твої слова дають втіху нашому розуму. Тож прохаємо, розкажи нам, що відповів на запитання Махараджі Парікшіта великий відданий Шукадева Ґосвамі і як пояснив усе цей неперевершений знавець трансцендентної науки.