ВІРШ 1
сӯта увча
ваійсакер іті вачас
таттва-нічайам тмана
упадгрйа маті кше
ауттарейа саті вйадгт
сӯта увча — Сута Ґосвамі сказав; ваійсаке — Шукадеви Ґосвамі; іті — так; вача — мова; таттва-нічайам — що потверджує істину ; тмана — природи «я»; упадгрйа — усвідомивши; матім—зосередження розуму; кше— на Господі Крішні ; ауттарейа — син Уттари ; сатім — вірний ; вйадгт — застосував.
Сута Ґосвамі сказав: Вислухавши відповіді Шукадеви Ґосвамі, у яких мова була суто про істинну природу «я», Махараджа Парікшіт, син Уттари, з великою відданістю зосередився на Господеві Крішні.
ПОЯСНЕННЯ: Слово сатім у цьому вірші має важливе значення. Воно означає «той, що існує», а також «вірний» — і обидва ці вирази якнайліпше пасують до Махараджі Парікшіта. Як пояснено у Бгаґавад-ґіті» (15.15), мета ведичної літератури — зосередити всю нашу увагу на лотосових стопах Господа Крішни, щоб ми не відволікались ні на що інше. На своє щастя, Махараджа Парікшіт привабився до Господа на самому початку життя, ще в лоні матері. Ще у материнському лоні він зазнав дії спопеляючого вогню атомної зброї брахмастри, якою хотів його знищити Ашваттгама, однак Господь милостиво врятував дитину від загибелі. З того часу цареві думки завше були зосереджені на Господі Крішні, і таким чином він став уособленням вірности у відданому служінні. Отже, Парікшіт від народження був вірний відданий Господа, і коли він почув від Шріли Шукадеви Ґосвамі, що кожен — переповнений він бажаннями чи вільний від них — повинен поклонятися Господеві, і тільки Йому, природна прив’язаність Парікшіта до Крішни ще зросла. Ми вже обговорювали це раніше.
Стати чистим відданим Господа Крішни допомагають дві важливі обставини: народження у родині відданих та благословення від істинного духовного вчителя. Милістю Господа Крішни Махараджі Парікшіту пощастило і в тому, і в другому. Він народився у родині великих відданих — Пандав. Господь виявив до Пандав особливу милість, і щоб їхній рід не обірвався, Він особисто врятував Махараджу Парікшіта. Пізніше Господь влаштував так, що Махараджу Парікшіта прокляв син брахмани, і після того він дістав нагоду спілкуватися з великим духовним вчителем — Шукадевою Ґосвамі. У «Чайтан’я-чарітамріті» сказано, що той, кому поталанило отримати милість духовного вчителя і Господа Крішни, стає на шлях відданого служіння. Саме так було у випадку з Махараджею Парікшітом. Завдяки тому, що він народився у родині відданих, його життя природно стало пов’язане з Крішною, і після зустрічі з Крішною він завжди пам’ятав про Нього. Тому Господь Крішна дав цареві нагоду дальшого поступу у відданому служінні, звівши його з Шукадевою Ґосвамі, непохитним Господнім відданим, який досконало знав науку самоусвідомлення. Отак, природним чином, слухаючи істинного духовного вчителя, Махараджа Парікшіт мав найліпшу можливість ще більше зосередити свій чистий розум на Господеві Крішні.