ВІРШ 5
рджовча
самічіна вачо брахман
сарва-джасйа тавнаґга
тамо віірйате махйа
харе катгайата катгм
рдж увча — цар сказав; самічінам — цілковито правильно; вача — слова; брахман — о вчений брахмано; сарва-джасйа — той, кому відомо усе; тава — твоя; анаґга — неосквернена ; тама — морок невігластва ; віірйате — поступово розсіюється; махйам—мені; харе—Господа; катгайата — коли ти розповідаєш; катгм — оповіді.
Махараджа Парікшіт сказав: О вчений брахмано, тобі все відомо, бо ти вільний від матеріальної скверни. Отож все, що ти розповів мені, — неспростовна істина. Твоя мова поступово розсіює морок мого невігластва, адже теми, що ти їх висвітлюєш, пов’язані з Господом.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші Махараджа Парікшіт ділиться з нами власним досвідом. Він свідчить, що на щирого відданого трансцендентні оповіді про Господа діють наче ліки, якщо він слухає їх від того, у кому немає і сліду матеріальної скверни. Інакше кажучи, професійна декламація «Шрімад-Бгаґаватам» перед слухачами, що належать до категорії карма-кандія, ніколи не справить того чудотворного впливу, який описано в цьому вірші. З відданістю слухати Господні послання — не те, що слухати звичайні історії, і щирий слухач може сам відчути це, дивлячись, як поступово розсіюється його невігластво.
йасйа деве пар бгактір
йатг деве татг ґурау
тасйаіте катгіт хй артг
праканте махтмана
(«Шветашватара Упанішада» 6.23)
Коли голодному дають їсти, він тамує голод і водночас відчуває від їжі насолоду. Йому не потрібно питатись у когось іншого, годували його чи ні. Вирішальний критерій, який доводить, що людина правильно слухає «Шрімад-Бгаґаватам»,—це реальне просвітлення, яке сходить на слухача.