ВІРШ 13
віладжджамнай йасйа
стгтум ікш-патге ’муй
вімохіт вікаттганте
мамхам іті дурдгійа
віладжджамнай — засоромленою; йасйа — котрого; стгтум — стояти; ікш-патге — перед лицем; амуй — енерґією, що вводить в оману; вімохіт — ті, кого введено в оману; вікаттганте — кажуть дурниці; мама — це моє; ахам — я є все; іті — таким чином лаючи; дурдгійа — маючи хибні уявлення.
Ілюзорна енерґія соромиться навіть стати перед Господа, ніяковіючи за свою діяльність, але ті, кого вона збиває з пантелику, поглинуті думками: «Це я», «Це моє» і тому кажуть самі дурниці.
ПОЯСНЕННЯ: Оманна енерґія Бога-Особи, наділена нездоланною могутністю, — третя енерґія, що представляє невігластво, — на силі ввести в оману всіх живих істот у творінні, однак вона неспроможна стати перед очі Верховного Господа. Невігластво ховається за спиною у Бога-Особи: там йому вистачає могутности збивати з пуття живі істоти. Головна ознака людей, введених в оману, — це нісенітні розмови. Ведичні писання не заохочують безглузді балачки, і найбільше безглуздя — проголошувати: «Це я, це моє». Безбожна цивілізація керується суто такими хибними ідеями, і люди, не маючи правдивого розуміння Бога, беруть за Бога якогось ошуканця, або проголошують Богом себе, збиваючи на манівці тих, кого вже і так запаморочила ілюзорна енерґія. На противагу цьому ті, хто став перед Господа, хто віддався Йому, не влягають чарові оманної енерґії. Тому вони вільні від хибних уявлень «це я», «це моє», а отже не визнають лжебогів і не вдають із себе рівних Верховному Господеві. У цьому вірші виразно наведено ознаки людини, яка перебуває в омані.