ВІРШ 24
со ’хакра іті прокто
вікурван самабгӯт трідг
ваікрікас таіджаса ча
тмаса четі йад-бгід
дравйа-акті крій-актір
джна-актір іті прабго
са — те саме; ахакра — его; іті — так; прокта — сказано ; вікурван — перетворившись ; самабгӯт — проявилось ; трідг — у трьох аспектах; ваікріка — у ґуні добра; таіджаса — у ґуні страсти; ча — та; тмаса — у ґуні невігластва; ча — також; іті — так; йат — що; бгід — поділене; дравйа - акті — сили , що розвивають матерію ; крій - акті — творчий поштовх; джна-акті — інтелект, що скеровує; іті — так; прабго — пане.
Таким чином зосереджене на собі матеріалістичне его перетворюється у три начала — ґуни добра, страсти та невігластва . Вони проявляються у трьох формах : як сили, що розвивають матерію, знання про матеріальні утвори, а також інтелект , який скеровує матеріалістичну діяльність. Тобі, Нарадо, під силу це все зрозуміти.
ПОЯСНЕННЯ: Матеріалістичне его, тобто ототожнення себе з матерією, зосереджене суто на собі самому і не має чіткого знання про існування Бога. Саме егоцентричність становить причину того, що матеріалістичні живі істоти стають зумовлені всіма іншими проявами матерії і не можуть визволитись з ув’язнення в матеріальному світі. У «Бгаґавад- ґіті» цей егоцентризм чудово пояснено в сьомій главі (вірші 24–27). Егоцентричний імперсоналіст, не маючи чіткого уявлення про Бога-Особу і спираючись тільки на свій власний обмежений досвід , вирішує , що , коли Бог - Особа приходить з певною місією, Він проявляється із Свого відначального безособистісного існування і прибирає матеріальної форми. Егоцентричний імперсоналіст міцно тримається цього хибного уявлення про Верховного Господа, навіть якщо про людське око він дуже цікавиться ведичними писаннями, як-от «Брахма-сутри» та інші наукові джерела піднесеної думки.
Причиною такого неуцтва щодо особистісного аспекту Господа є невігластво, що постає через суміш різних ґун.Через покрив цих ґун імперсоналіст неспроможний навіть припустити думку про існування духовної форми Господа, сповненої вічного знання, блаженства та буття. Господь-бо лишає за Собою право не відкриватися невідданому, що, навіть ретельно дослідивши писання, як ото «Бгаґавад-ґіта», чисто з упертости залишається імперсоналістом. Ця впертість постає під впливом йоґамайі, особистої енерґії Господа, що, граючи роль Господнього ад’ютанта, вкриває зір затятого імперсоналіста. Таку збиту з пантелику людину називають мудга — повний невіглас, адже він нездатний зрозуміти, що трансцендентна форма Господа ненароджена і незмінна. Якби Господь прибирав матеріальної форми чи тіла, відначально бувши безособистісний, це означало б, що Він народжується і змінюється — з безособистісного на особистісного. Але ж Він незмінний і на відміну від зумовленої душі ніколи не народжується. Зумовлена душа з народження в народження отримує нове тіло тому, що вона зв’язана законами матеріальної природи. Однак самозакохані імперсоналісти через своє глибоке невігластво та егоцентризм вважають Господа за одного з-посеред себе попри все своє так зване глибоке знання «Веданти». Господь, перебуваючи в серці кожної індивідуальної живої істоти, досконало знає, чого зумовлені душі прагли, прагнуть і прагнутимуть, тоді як заблудшій зумовленій душі нелегко пізнати Господа в Його вічній формі. Тому, навіть усвідомивши такі аспекти Господа, як Брахман та Параматма, імперсоналіст з Господньої волі залишається в невігластві щодо Його вічного особистісного аспекту предвічного Нараяни, трансцендентного до матеріального творіння.
Причина такої темноти матеріаліста криється в тому, що він весь час штучно нарощує свої матеріальні потреби. Щоб усвідомити Верховного Бога-Особу, треба очистити матеріалістичні чуття відданим служінням. Такому усвідомленню духовного сприяє ґуна добра, тобто брахманічна культура, що її радять ведичні писання. Тому рівень ґ’яна-шакті для зумовленої душі порівняно сприятливіший від інших двох — драв’я-шакті та крія-шакті.Матеріальна цивілізація проявляється в нагромадженні величезних матеріальних ресурсів, або, іншими словами, промислової сировини, а промислові підприємства (крія-шакті) виникають через те, що люди нічого не знають про духовне життя. Щоб вивести матеріалістичну цивілізацію, засновану на принципах драв’я-шакті та крія-шакті, з цього вкрай нездорового стану, треба вдатись до методу відданого служіння Господеві, дотримуючись засад карма-йоґи, поданих у «Бгаґавад-ґіті» (9.27):
йат кароші йад ансі
йадж джухоші дадсі йат
йат тапасйасі каунтейа
тат курушва мад-арпаам
«О сину Кунті, хоч би що ти робив, хоч би що їв, хоч би що офірував і віддавав, а також хоч би які аскези виконував, — роби це все як підношення Мені».