No edit permissions for Ukrainian

ВІРШ 34

варша-пӯґа-сахасрнте
тад аам удаке айам
кла-карма-свабгва-стго
джіво ’джівам аджівайат

варша-пӯґа   —   багато років ; сахасра-анте   —   тисяч років ; тат  —   та ; аам   —   всесвітня сфера ; удаке   —   у причинові води; айам  —  затоплені; кла  —  вічний час; карма  —  діяльність ; свабгва-стга   —   відповідно до ґун природи ; джіва   —  Господь живих істот; аджівам  —  неживе; аджівайат  —   оживив.

Упродовж тисяч епох усі всесвіти були занурені у води [Причинового океану], але Господь живих істот, увійшовши в кожний з усесвітів, вдихнув у них життя.

ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші Господа названо джіва, тому що Він головний серед усіх інших джів (живих істот). Веди описують Його як ніт’я, проводаря всіх інших ніт’їв, вічних. Господні стосунки з живими істотами схожі на стосунки батька з синами. Сини якісно рівні батькові, однак батько ніколи не стане сином, як і син не може стати батьком, що зачав його. Отже, як зазначено вище, Господь у формі Ґарбгодакашаї Вішну, або Хіран’яґарбги (Наддуші), входить у кожний всесвіт і вдихає у нього життя, зачинаючи живі істоти в лоні матеріальної природи. Такий самий опис дає «Бгаґавад-ґіта» (14.3). По загладі матеріального творіння всі живі істоти занурюються в тіло Господа, а коли постає нове творіння, Господь знову запліднює ними матеріальну природу. Отже, матеріальна енерґія в матеріальному світі виступає матір’ю живих істот, а Господь    —    батьком. Коли Господь оживляє усесвіт, живі істоти під чарами часу та енерґії знову беруться до своєї звичної діяльности, і так проявляється все розмаїття живих істот. Отже саме Господь є першопричина життя в матеріальному світі.

« Previous Next »