ВІРШ 39
ґрівй джаналоко ’сйа
таполока стана-двайт
мӯрдгабгі сатйалокас ту
брахмалока сантана
ґрівйм — до шиї; джаналока — планетна система Джаналока ; асйа — Його ; таполока — планетна система Таполока; стана-двайт — починаючи від грудей; мӯрдгабгі — головою; сатйалока — планетна система Сат’ялока; ту — але; брахмалока — духовні планети; сантана — вічні.
Від грудей до шиї всесвітньої форми Господа розміщені планетні системи Джаналока й Таполока, а Сат’ялока, найвища планетна система, міститься на голові всесвітньої форми. Однак духовні планети вічні.
ПОЯСНЕННЯ: На цих сторінках ми неодноразово описували духовні планети, розміщені за межами матеріального неба, і даний вірш знову підтверджує сказане вище. Велику вагу тут має слово сантана. Цю ідею вічности, як і тут, висловлено в «Бгаґавад-ґіті» (8.20), де сказано, що поза матеріальним творінням існує духовне небо і там усе вічне. Планету Сат’ялока, що на ній живе Брахма, іноді називають Брахмалокою. Однак Брахмалока, за яку йдеться в цьому вірші, не є планетна система Сат’ялока. Ця Брахмалока вічна, на відміну від планетної системи Сат’ялока. І щоб розрізнити їх, тут вжито прикметник сантана. На думку Шріли Джіви Ґосвамі, Брахмалока, за яку згадано в цьому вірші, — це лока (обитель) Брахмана, Верховного Господа. У духовному небі всі планети невідмінні від Самого Господа. Господь повністю духовний, і Його ім’я, слава, діяння, якості, розваги тощо невідмінні від Нього, тому що Він абсолютний. Тож планети в Господньому царстві також невідмінні від Нього. На цих планетах немає різниці між тілом та душею, і час, що ми йому підвладні у матеріальному світі, не має там ніякого впливу. Крім того, що планети Брахмалоки непідвладні часу, вони, з огляду на їхню духовну природу, ніколи не підлягають знищенню. Усе розмаїття на духовних планетах також невідмінне від Господа. У цій вічній (сантана) атмосфері духовного розмаїття сповна розкривається зміст ведичного афоризму екам евдвітійам. Матеріальний світ — це лише примарна тінь духовного царства Господа, і, як тінь, цей світ не може бути вічний. Розмаїття матеріального світу, світу двоїстости (духу й матерії), не йде в порівняння до розмаїтости духовного світу. За браком знання недалекі люди іноді помилково гадають, що умови життя в примарному світі не відрізняються від умов життя у духовному, і тому рівняють Господа та Його розваги в матеріальному світі до зумовлених душ з їхньою діяльністю. У «Бгаґавад- ґіті» (9.11) Господь засуджує таких бідних на розум людей:
аваджнанті м мӯг
мнуші танум рітам
пара бгвам аджнанто
мама бгӯта-махеварам
Щоразу, коли Господь приходить як втілення, Він з’являється у Своїй довершеній внутрішній енерґії (тма-мй), але бідні розумом люди помилково приймають Його за одну з матеріальних істот.
Пояснюючи цей вірш, Шріла Шрідгара Свамі слушно зауважує, що Брахмалока, згадана тут, це Вайкунтга, царство Бога. Воно є сантана, вічне, і тому відрізняється від описаних вище матеріальних творінь. Всесвітня форма Господа, вірат, — це уявна форма, призначена для людей матеріального світу. Вона не має нічого спільного з духовним світом, царством Бога.