ВІРШ 1
брахмовча
вч вахнер мукга кшетра
чгандас сапта дгтава
хавйа-кавймтннн
джіхв сарва-расасйа ча
брахм увча — Господь Брахма сказав; вчм — голосу; вахне — вогню ; мукгам — рот ; кшетрам — джерело ; чгандасм—ведичних гімнів, як-от ґаятрі; сапта—сім; дгтава — шкіра та шість інших покривів; хавйа-кавйа — підношення півбогам та предкам; амта — їжа для людей; анннм — усіх продуктів; джіхв — язик; сарва — усіх; расасйа — ласощів; ча — також.
Господь Брахма сказав: Рот вірат-пуруші [всесвітньої форми Господа] — джерело голосу, а панівне божество голосу — Вогонь. Шкіра та шість інших покривів вірат-пуруші — це джерело ведичних гімнів, а Його язик породжує різноманітні харчові продукти й ласощі, що їх підносять півбогам, предкам та людському загалові.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші описано багатства всесвітньої форми Господа. Тут сказано, що Його рот є джерело різноманітних голосів, а божество, що керує Його ротом, — півбог вогню. Шкіра та інші шість покривів Його тіла представляють собою сфери, які породжують сім різновидів ведичних гімнів, як-от ґаятрі. Усі ведичні мантри походять від ґаятрі, як пояснено в першому томі «Шрімад-Бгаґаватам». Усі ці твірні центри становлять різні частини всесвітньої форми Господа, і разом з тим Господь посідає трансцендентну до матеріального творіння форму — отже наявність у тілі вірат-пуруші голосу, язика, шкіри тощо передбачає, що Господу в Його трансцендентній формі їх не бракує. Матеріальний голос і здатність їсти відначально походять від Господа. Ця вся діяльність є не що інше, як спотворене відображення її прообразу в трансцендентному бутті, що йому не бракує духовного розмаїття. У духовному світі в довершеній повноті представлено все розмаїття матеріальних спотворених форм у їхній первинній духовній суті. Єдина різниця полягає в тому, що матеріальна діяльність осквернена трьома ґунами матеріальної природи, тоді як всі енерґії в духовному світі чисті, тому що діють у бездомісному трансцендентному любовному служінні Господеві. У духовному світі всім витончено насолоджується Господь, а всі живі істоти служать Йому з трансцендентною любов’ю, цілковито чистою від скверни ґун матеріальної природи. У діяльности в духовному світі немає й тіні бруду матеріального світу, але ні за яку безособистісну порожнечу на духовному рівні йтися не може, всупереч ідеям імперсоналістів. Ось як «Нарада- панчаратра» визначає віддане служіння:
сарвопдгі-вінірмукта
тат-паратвена нірмалам
хшікеа хшікеа-
севана бгактір учйате
Усі чуття беруть свій початок від Господа — джерела всіх чуттів, і тому їхню діяльність в матеріальному світі слід очистити відданим служінням Йому. Отже, досконалости життя можна досягнути, просто очистивши свою теперішню матеріальну діяльність. Очищення починається тоді, коли людина перестає ототожнювати себе з усілякими позначеннями. Кожна жива істота служить комусь: чи то собі, чи то сім’ї, чи то суспільству, країні, чи ще кому — проте, на жаль, це все служіння зумовлене прив’язаністю до матеріального. Матеріальні прив’язаності можна просто замінити на служіння Господеві, і тоді само собою жива істота починає одужувати й звільнятись від матеріальних прив’язаностей. Отже, звільнення легше досягнути відданим служінням, аніж будь- якими іншими методами. У «Бгаґавад-ґіті» (12.5) сказано- бо, що той, хто прив’язаний до безособистісного аспекту Всевишнього, зазнає всіляких страждань: клео ’дгікатарас тешм авйактсакта-четасм.