ВІРШ 11

ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» (8.17–18) сказано, що за літочисленням людей один день Брахми дорівнює тисячі епохам, кожну з яких складають чотири віки загальною тривалістю в 4 300 000 років, і за підрахунками стільки само триває його ніч. Брахма живе протягом ста таких років, а тоді помирає. Посаду Брахми найчастіше обіймає великий відданий Господа, і після смерти він отримує звільнення з матеріального світу. Зі смертю Брахми всесвіт (що має назву брахманда, тобто «схоже на м’яч царство Брахми») зазнає знищення, а разом з ним гинуть усі жителі всесвіту і кожної планети зокрема. Слово авйакта, вжите у цьому вірші, позначає ніч Брахми, на початку якої всесвіт частково руйнується і всі живі істоти даної брахманди, з усіх планет аж до Брахмалоки, разом з великими океанами і т. п. входять у живіт вірат-пуруші. Коли закінчується Брахмина ніч, знову починається творення, і живі істоти, що спочивали у животі Господа, немов прокидаються від глибокого сну і отримують волю далі грати свої ролі. А що живих істот ніяк не знищити, руйнування матеріального світу не зачіпає буття живих істот, однак доки вони досягнуть звільнення, доти вони будуть змушені знову і знову переходити з одного матеріального тіла в інше. Людське життя призначене на те, щоб вирішити проблему повторних перевтілень і досягнути духовного неба, де все вічне, сповнене знання і блаженства. Іншими словами, тонкі форми живих істот перебувають у серці Вишньої Істоти, а за творення всесвіту ці форми прибирають грубі матеріальні тіла.