ВІРШ 20

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш « Шрімад - Бгаґаватам » вказує на мету, яка вивінчує життя у суспільстві варнашрама-дгарми (санатана-дгарми). Найвище благо, яке можна дарувати людині,    —    це виховати в ній байдужість до статевого життя, адже саме статеві стосунки змушують зумовлену живу істоту знову і знову народжуватись у матеріальному світі. Суспільство, у якому люди не стримують статевого потягу,    —    це суспільство четвертого сорту, тому що в такому середовищі душа позбавлена можливости вирватися з клітки матеріального тіла. Народження, старість, хвороби і смерть мають стосунок до матеріального тіла    —    вони не мають нічого спільного з духовною душею. Але доки в людині заохочують плотську прив’язаність до чуттєвого задоволення, доти індивідуальна духовна душа змушена залишатись у коловороті народження і смерти у різних матеріальних тілах, що їх порівнюють до одягу, приреченого на зношення.

Щоб дарувати людям найвище благо людського життя, послідовників системи варнашрами вже з рівня брахмачарі навчають утримуватись від статевого життя. Життя брахмачарі призначене виховувати в учнів цілковите утримання від сексу. Юнакам, що не пізнали смаку статевого життя, неважко дотримуватись обітниці безшлюбности, а хто утвердився в цьому, тому дуже легко йти далі до рівня найвищої досконалости і досягнути царства, яке складають три чверті Господньої енерґії. Як ми вже пояснювали, у космосі, який складають три чверті Господньої енерґії, немає ні смерти, ні страху, і там душа живе блаженним життям у щасті і знанні. Домогосподарю, прив’язаному до сімейного життя, неважко буде відмовитись від статевих втіх, якщо раніше його навчено жити як брахмачарі. Писання радять домогосподарю на схилі п’ятдесяти років піти з дому (пачаордгва вана враджет) і оселитись у лісі. Тоді, цілковито звільнившись від сімейних прив’язаностей, він може зректися світу і стати санн’ясі, повністю присвятивши себе служінню Господеві. Будь-яка форма релігії, що вчить своїх послідовників дотримуватись обітниці целібату, сприятлива для людини, тому що покласти край жалюгідному існуванню в матеріальному світі можуть тільки ті, кого виховано в такому дусі. Принципи досягнення нірвани, які дав Господь Будда, також покликані звільнити людей від стражденного існування в матерії. Цей метод у його найвищій формі радить даний вірш «Шрімад- Бгаґаватам», даючи ясно зрозуміти найвищий ступінь досконалости, хоча у своїй основі методи буддистів, послідовників Шанкари і вайшнав не відрізняються один від одного. Щоб послідовники будь-якої з цих течій могли піднятись на найвищий рівень досконалости    —    звільнитись від народження і смерти, неспокою і страху,    —    їм заборонено порушувати обітницю безшлюбности.

Домогосподарі та всі, хто свідомо порушує обітницю безшлюбности, не можуть увійти у царство безсмертя. Доброчесні домогосподарі, впалі йоґи чи впалі трансценденталісти можуть піднятись до вищих планет у матеріальному світі (що становить одну чверть Господньої енерґії), але їм не вдасться вступити у царство безсмертя. Абхад-врата    —    це ті, що зламали обітницю безшлюбности. Ванапрастги, що покинули сімейне життя, і санн’ясі, що зреклися світу, не можуть ламати обітницю безшлюбности, якщо хочуть досягнути успіху на своєму шляху. Брахмачарі, ванапрастги і санн’ясі    —     це ті, хто не збирається народжуватися знову (апраджа), і насолода сексом не для них, ні вочевидь, ні потай. Якщо хтось падає з духовного шляху, він матиме можливість знову народитись людиною в порядній сім’ї вчених брахман або заможних торговців і знову спробувати піднятись. Але найліпше    —    досягнути найвищої досконалости безсмертя, щойно одержано людське тіло, інакше все життя людини буде змарноване. Господь Чайтан’я ставив Своїм послідовникам дуже суворі вимоги щодо целібату. Один з Його особистих супутників, Чгота Харідаса, порушив целібат, і Господь за це суворо його покарав. Отже, якщо трансценденталіст прагне піднятись до царства свободи від матеріальних страждань, для нього свідомо насолоджуватись статевим життям    —    гірше за самогубство, а надто коли він склав обітницю зречення. Секс після відречення    —    найпотворніше явище в релігійному житті, і таку заблукалу людину може врятувати тільки випадок, звівши її з чистим відданим.