ВІРШ 31
нрйае бгаґаваті
тад іда вівам хітам
ґхіта-мйору-ґуа
сарґдв аґуа свата
нрйае—у Нараяні; бгаґаваті—Богові-Особі; тат ідам — усі ці матеріальні проявлення; вівам — усі всесвіти; хітам—перебувають; ґхіта—прийнявши; мй— матеріальні енерґії ; уру-ґуа — надзвичайно могутні ; сарґа-дау — у творенні, підтриманні та знищенні; аґуа — без прив’язаности до матеріальних ґун; свата — самодостатньо.
Отже, всі проявлені матеріальні всесвіти перебувають у Його могутніх матеріальних енерґіях, які Він використовує, хоча Сам Він ніколи не зв’язаний матеріальними ґунами і самодостатній.
ПОЯСНЕННЯ: Цим віршем Брахма відповідає на запитання Наради про те, хто підтримує матеріальне творіння. Матеріальні причини і наслідки, що їх можуть поверхово спостерігати вчені-матеріалісти, не становлять найглибшої, остаточної істини, яка була б на силі пояснити творення, підтримання та знищення всесвіту. Матеріальна енерґія — це одна з Господніх енерґій, яка проявляється в часі, прибираючи трьох якостей (добра, страсти і невігластва), що їх уособлюють Вішну, Брахма і Шіва. Отже, матеріальна енерґія підпорядкована верховній владі Його Господньої Милости, хоча Господь завжди трансцендентний до будь-якої матеріальної діяльности. Заможна людина може збудувати великий будинок, просто давши на це свою енерґію у формі грошових коштів, і так само вона руйнує його, просто скерувавши на це свої кошти; проте підтримує свій дім вона особисто. Господь — найбагатший з усіх багатіїв, адже Він завжди сповнений шістьох багатств. Тож Йому не треба робити щось Самому — все в матеріальному світі відбувається з Його волі і наказу. Отже, весь матеріальний прояв перебуває в Нараяні, Верховному Богові-Особі. Уявлення про верховну істину як про щось безособистісне постає єдино за браком знання, що зрозуміло пояснив Брахмаджі, а він, як відомо, створив цей всесвіт. Брахмаджі — це найвищий авторитет з ведичної мудрости, і тому його думка в цьому питанні — це остаточна істина.