ВІРШ 32

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш не залишає сумнівів, що Господь один і іншого немає. Цей єдиний    —    Господь Всудева, і всі різноманітні прояви так у матеріальному, як і в духовному світах підтримують тільки Його енерґії і поширення. У матеріальному світі також Господь Всудева є все, і про це свідчить «Бгаґавад-ґіта» (7.19): всудева сарвам іті    —    усе суще є Всудева, і тільки Він. Ведичні гімни також Всевишнім іменують Всудеву. У Ведах сказано: всудевт паро брахман на чнйо ’ртго ’сті таттвата    —    поправді немає істини, вищої за Всудеву. Те ж саме Господь Крішна підтверджує у «Бгаґавад-ґіті» (7.7): матта паратара ннйат    —    «Нічого немає вищого за Мене [Господа Крішну]». Отже, концепцію єдности, якій імперсоналісти присвячують стільки уваги, віддані особистісної форми Господа визнають також. Різниця полягає лише в тому, що імперсоналіст зрештою заперечує особистісну природу Господа, тимчасом як відданий надає більшого значення Богові-Особі. «Шрімад-Бгаґаватам» у даному вірші роз’яснює цю істину: Господь Всудева    —     один і іншого немає, але що Він всемогутній, то може поширюватись і проявляти Свої всемогутні енерґії. Тут Господа названо всемогутнім повелителем трьох енерґій (трі-акті- дгк). Три основні енерґії Господа    —    це внутрішня, межова і зовнішня енерґії. Зовнішня енерґія також проявляється у трьох якостях: добра, страсти і невігластва. Так само внутрішня енерґія проявляється у формі трьох духовних якостей: самвіт, сандгіні та хладіні. Межова енерґія, тобто живі істоти, також духовна (практі віддгі ме парм), але живі істоти ніколи не рівні Господеві. Господь є ніраста-смйа-атіайа, інакше кажучи, вищого за Верховного Господа або рівного Йому немає. Тому всі живі істоти, у тому числі навіть такі великі особистості, як Господь Брахма і Господь Шіва, підвладні Господеві. У матеріальному світі, у Своїй вічній формі Вішну, Він підтримує і скеровує діяльність усіх півбогів, з Брахмою й Шівою включно.