No edit permissions for Ukrainian

ВІРШ 35

со ’ха саммнйамайас тапомайа
праджпатінм абгівандіта паті
стгйа йоґа ніпуа самхітас
та ндгйаґаччга йата тма-самбгава

са ахам  —  я сам (великий Брахма); саммнйа-майа  —  у ланцюзі учнівської послідовности, яким передають ведичну мудрість; тапа-майа  —  успішно пройшовши через усі аскези; праджпатінм  —  усіх предків живих істот; абгівандіта  —  шанований; паті  —  повелитель; стгйа  —  успішно опанувавши; йоґам  —  містичні сили; ніпуам  —  майстерний; самхіта  —  свідомий себе; там  —  Верховного Господа; на  —  не; адгйаґаччгам  —  зрозумів належним чином; йата  —   від кого; тма  —  сам; самбгава  —  народжений.

Хоча мене називають великим Брахмою, досконалим знавцем мудрости ведичної учнівської послідовности, хоча я пройшов через усі аскези, оволодів усіма містичними силами й усвідомив себе і навіть хоча мене шанують за це все великі пращури живих істот, які шанобливо схиляються переді мною, все таки я неспроможний збагнути Його, Господа, причину мого власного народження.

ПОЯСНЕННЯ: Брахма    —    найвища з усіх живих істот у всесвіті    —    зізнає свою неспроможність збагнути Верховного Господа попри всю широчінь своєї обізнаности з ведичною мудрістю, попри свої аскези, подвижництво, містичні сили і самоусвідомлення і незважаючи на те, що йому поклоняються великі Праджапаті, прабатьки живих істот. Отже, цього всього ще не досить для того, щоб пізнати Верховного Господа. Брахмаджі спромігся збагнути Господа лише незначною мірою, коли щирим серцем намагався служити Йому (хдауткагйават), тобто коли перебував у настрої відданого служіння. Отже, Господа можна пізнати тільки маючи щире, палке бажання служити Йому    —    Господа не вдасться пізнати силою жодних матеріальних досягнень у науці, умоглядній філософії чи містиці. Це ясно потверджено у «Бгаґавад-ґіті» (18.54–55):

брахма-бгӯта прасаннтм
на очаті на ккшаті
сама сарвешу бгӯтешу
мад-бгакті лабгате парм

бгактй мм абгіджнті
йвн йа чсмі таттвата
тато м таттвато джтв
віате тад анантарам

Тільки самоусвідомлення, що приводить до вищезгаданих чеснот    —    знання ведичної мудрости, аскетичности і т. ін.,    —     на силі допомогти людині просуватися шляхом відданого служіння. Але без відданого служіння людина залишиться недосконала, тому що навіть усвідомивши себе неможливо поістині пізнати Господа. Усвідомивши себе, людина здобуває право стати відданим, і тільки відданий, прагнучи служити Господу (бгактй), може поступово пізнати Бога- Особу. Не слід, однак, хибно тлумачити слово віате («входить»), як опис злиття з існуванням Всевишнього. Навіть у матеріальному світі ми занурені у Господнє буття. Жоден матеріаліст неспроможний вивільнитись із тенет матерії, тому що його «я» занурене в зовнішню енерґію Господа. Як голіруч не відділити масла від молока, так само чисто матеріальним доброчестям не вивільнити занурену в матерію душу. Віате, якого досягають відданим служінням (бгактй), означає здобути змогу особисто спілкуватися з Господом. Виконувати бгакті, віддане служіння Господеві, означає звільнитись від пут матерії і ввійти до царства Бога, ставши подібним до Нього. Втрата своєї особистости не становить мети бгакті-йоґи і відданих Господа. Існує п’ять типів звільнення, один з них має назву саюдж’я-мукті    —    злиття з існуванням або тілом Господа. Здобуваючи інші форми звільнення, душа зберігає свою індивідуальність як частка Бога і занурюється у повсякчасне трансцендентне любовне служіння Господеві. Отже, слово віате, вжите у цих віршах «Бгаґавад-ґіти», стосується до відданих, які взагалі не прагнуть жодного типу звільнення. Незалежно від обставин віддані задоволені просто з того, що служать Господеві.

Господь Брахма    —    перша жива істота, що пізнала ведичну мудрість безпосередньо від Самого Господа (тене брахма хд йа ді-кавайе). Хто ж тоді може знати веданту глибше за Господа Брахму? Проте сам він визнає, що попри своє довершене знання Вед, не здатний збагнути велич Господа. А що ніхто не може перевершити Господа Брахму, як же тоді можуть досконало пізнати Абсолютну Істину так звані ведантисти? Доки так звані ведантисти не опанують науку бгакті-веданти, тобто веданти в поєднанні з бгакті, вони не зможуть увійти в Господнє буття. Веданта означає самоусвідомлення, а бгакті    —    усвідомлення Бога-Особи, наскільки це можливо. Ніхто не може пізнати Бога-Особу повністю, але принаймні до певної міри Абсолютну Істину, Бога-Особу, можна зрозуміти, віддавшись Йому і присвятивши себе на служіння Йому, але ніяк не інакше. У «Брахма-самхіті» також сказано: ведешу дурлабгам    —    просто вивчаючи веданту, ледве чи вдасться встановити існування Бога-Особи, однак Господь разом з тим адурлабгам тма- бгактау    —    легкодосяжний для Свого відданого. Тому Шріла В’ясадева не дістав задоволення, коли уклав самі «Веданта- сутри»    —    щоб зрозуміти істинну суть веданти, він за порадою свого духовного вчителя, Наради, уклав ще й «Шрімад- Бгаґаватам». Тому «Шрімад-Бгаґаватам»    —    це абсолютний засіб пізнання Абсолютної Істини.

« Previous Next »