No edit permissions for Ukrainian

ВІРШ 42

дйо ’ватра пуруша парасйа
кла свабгва сад-асан-мана ча
дравйа вікро ґуа індрійі
вір свар стгсну чарішу бгӯмна

дйа  —  перше; аватра  —  втілення; пуруша  —  Каранарнавашаї Вішну; парасйа  —  Господа; кла  —  час; свабгва  —   простір ; сат   —   наслідок ; асат   —   причина; мана   —   розум; ча   —   також; дравйам   —   елементи; вікра  —  матеріальне его; ґуа  —  якості природи; індрійі  —  чуття; вір  —  усе тіло; свар  —  Ґарбгодакашаї Вішну; стгсну  —  нерухомі; чарішу  —  рухомі; бгӯмна  —  Верховного Господа.

Каранарнавашаї Вішну    —    це перше втілення Верховного Господа, Він    —    повелитель вічного часу, простору, причин і наслідків, розуму, елементів, матеріального его, ґун природи , чуттів , всесвітньої форми Господа , Ґарбгодакашаї Вішну, а також усієї сукупности живих істот, рухомих та нерухомих.

ПОЯСНЕННЯ: Тут уже неодноразово було сказано, що матеріальне творіння не є вічне. Матеріальне творіння    —    це просто минущий прояв матеріальної енерґії Всемогутнього Бога. Цей матеріальний прояв потрібний для того, щоб дати шанс зумовленим душам, які не бажають спілкуватися з Господом у стосунках любовного трансцендентного служіння. Зумовленим душам не вільно входити до царства свободи духовного буття, тому що в глибині серця вони не бажають служити. Навпаки, вони прагнуть насолоджуватись, удаючи з себе богів. За своєю природою живі істоти    —    вічні слуги Господа, але деякі з них, надуживши своєї незалежности, не бажають служити. Тому їм дано можливість насолоджуватись матеріальною природою, що її називають майа, тобто ілюзія. Її називають ілюзією тому, що живі істоти в кігтях майі насправді не насолоджуються, хоча в омані майі гадають, що насолоджуються. Такі оманені живі істоти час від часу отримують нагоду позбутись спотвореної свідомости лжеповелителів матеріальної природи. Наприклад, Веди вчать їх про їхні вічні стосунки з Верховним Господом Крішною (ведаі ча сарваір ахам ева ведйа).

Отже, тимчасове матеріальне творіння    —    це прояв матеріальної енерґії Господа, і щоб керувати цією виставою, Верховний Господь втілюється в образі Каранарнавашаї Вішну, так само як уряд на деякий час уповноважує війта керувати округою. Каранодакашаї Вішну проявляє матеріальне творіння, поглянувши на Свою матеріальну енерґію (са аікшата). У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» ми вже почасти пояснили це в поясненні до вірша джаґхе пауруша рӯпам... Одна ява в ілюзорній виставі матеріального творіння називається калпа, і, як ми вже говорили, кожної калпи відбувається нове творення. Втілившись у всесвіті, Господь дією Своїх енерґій проявляє всі складові творіння: час, простір, причини, наслідки, розум, грубі та тонкі елементи, три типи їхніх природних взаємодій (добро, страсть та невігластво), а тоді чуття і їхню основу, велетенську всесвітню форму в образі другого втілення пуруші    —    Ґарбгодакашаї Вішну, а також усіх рухомих і нерухомих живих істот, що виходять з другого втілення пуруші. Зрештою, усі ці твірні елементи і саме творіння є не що інше, як прояв енерґій Верховного Господа. Немає нічого непідвладного Верховній Істоті. Перше втілення в матеріальному світі, Каранарнавашаї Вішну, це довершена частка відначального Бога-Особи, Шрі Крішни, описаного в «Брахма-самхіті» (5.48):

йасйаіка-нівасіта-клам атгваламбйа
джіванті лома-віладж джаґад-аа-нтг
вішур махн са іха йасйа кал-віешо
ґовіндам ді-пуруша там аха бгаджмі

Уся безліч усесвітів існує лише протягом одного віддиху Маха-Вішну, тобто Каранарнавашаї Вішну, що є тільки довершена частка Ґовінди, відначального Бога-Особи, Господа Крішни.

« Previous Next »