ВІРШ 43–45
аха бгаво йаджа іме прадже
дакшдайо йе бгавад-дайа ча
сварлока-пл кгаґалока-пл
нлока-плс талалока-пл
ґандгарва-відйдгара-чрае
йе йакша-ракшораґа-нґа-нтг
йе в шім шабг пі
даітйендра-сіддгевара-днавендр
анйе ча йе прета-піча-бгӯта-
кӯшма-йдо-мґа-пакшй-адгі
йат кіча локе бгаґаван махасвад
оджа-сахасвад балават кшамват
рі-хрі-вібгӯтй-тмавад адбгутра
таттва пара рӯпавад асва-рӯпам
ахам — я (Брахмаджі); бгава — Господь Шіва; йаджа — Господь Вішну; іме — ці всі; прадж-і — батько живих істот; дакша-дайа — Дакша, Марічі, Ману та інші; йе — ті; бгават — ти; дайа ча — і ті, хто склав обітницю безшлюб’я (Санат-кумара та його брати); сварлока-пл — повелителі райських планет ; кгаґалока - пл — проводарі мандрівників у просторі; нлока-пл — повелителі людей; талалока-пл — повелителі нижчих планет; ґандгарва — жителі Ґандгарвалоки; відйдгара — жителі планети Від’ядгара; чраа-і — повелителі чаран; йе — а також інші; йакша — повелителі якшів; ракша — демони ; ураґа — змії; нґа-нтг — повелителі Наґалоки (що розміщена нижче від Землі); йе — інші; в — також; шім — мудреців; шабг — голова; пітм — предків; даітйа-індра — проводарі безбожників; сіддга-івара — правителі планет Сіддгалоки (космічні мандрівники); днава-індр — правителі тих, хто не належить до аріїв; анйе — крім них; ча — також; йе — ті; прета — мертві тіла; піча — злі духи; бгӯта — джини; кӯшма — окремий тип злих духів; йда — мешканці вод; мґа — звірі; пакші-адгі — велетенські орли; йат — геть усе; кім ча — і всі; локе — у світі; бгаґават — наділене бгаґою, надзвичайною могутністю; махасват — вищістю; оджа-сахасват — видатною розумовою та чуттєвою силою ; балават — міццю; кшамват — вибачливістю; рі — красою; хрі — що соромляться чинити неправедно; вібгӯті — багатства; тмават — наділені інтелектом; адбгута — дивовижний; арам — рід; таттвам — точна істина; парам — трансцендентна; рӯпават — ніби форма; асва-рӯпам — не форма Господа.
Я сам [ Брахма ] , Господь Шіва , Господь Вішну , великі прабатьки живих істот (Дакша, Праджапаті та інші), ви [Нарада і Кумари], півбоги раю, як-от Індра і Чандра, правителі планет Бгурлоки, правителі земних і нижчих планет, правителі планет ґандгарв, від’ядгар, Чараналоки, повелителі якшів, ракшасів та ураґів, великі мудреці, великі демони, великі безбожники, великі космічні мандрівники, а також мерці, злі духи, дияволи, джини, кушманди, великі водяні істоти, великі звірі та птахи тощо — одно слово, геть усе, що відзначається своєю могутністю, достоїнствами, видатними розумовими здібностями і чуттєвою снагою, силою, вибачливістю, красою, скромністю, багатством і шляхетним походженням — з формою і безформне, — може видатись достеменною істиною або формою Господа, але насправді не є таким. Це все лише частка трансцендентної енерґії Господа.
ПОЯСНЕННЯ: Перелічені тут особи: спочатку Брахмаджі, перша жива істота у всесвіті, тоді Господь Шіва, Господь Вішну, Нарада та інші могутні півбоги, люди, надлюди, мудреці, ріші, а також нижчі створіння незвичайної сили чи достоїнств, у тому числі мерці, нечиста сила, злі духи, джини, мешканці вод, птахи і звірі, — можуть скидатися на Верховного Господа, але насправді жоден з них не є Верховний Господь. Кожен з них наділений лише часткою Його могутніх енерґій. Людей слабшого розуму вражають дивовижні явища матеріальної природи, так-от дикуни тремтять перед величчю блискавки, велетенського баньянового дерева або височезної гори в джунґлях. Таких нерозвинених людей заворожує найменший прояв Господньої енерґії. Людину на вищому щаблі розвитку зачаровує могутність півбогів та півбогинь. Тих, кого вражає могутність Господніх створінь, але хто не має достовірних знань щодо Самого Господа, називають шактами, тобто шанувальниками великої могутности. Сучасних вчених також зачаровують дивовижні причинно-наслідкові зв’язки природних явищ, і тому вони теж шакти. Поступово такі примітивні люди піднімаються до рівня сауріїв (що поклоняються богові сонця) і ґанапат’їв (що в особі Ґанапаті поклоняються людському загалу, маючи людей за джаната-джанардан, дарідра-нараян і т. д.). Далі в пошуках вічносущої душі вони приходять на рівень поклоніння Господу Шіві, а тоді — до поклоніння Господеві Вішну, Наддуші, чи іншому прояву Господа Крішни, нічого не знаючи про Нього Самого, Ґовінду, відначального Вішну. Існують також ті, що поклоняються своїй расі, національності, птахам, звірям, злим духам, чортам і т. ін. Серед загалу побутує теж поклоніння Шанідеві, повелителю скрути, та Шіталадеві, богині віспи. Є багато нетямущих людей, що поклоняються людському загалові або бідноті. Отже, різні люди, громади і прошарки суспільства поклоняються тим чи іншим проявам Господньої сили, хибно визнаючи якусь могутню істоту за Бога. Але в цьому вірші Брахмаджі роз’яснює, що жоден з них не є Верховний Господь. Вони пишаються пір’ям, позиченим у відначального Всемогутнього Господа Шрі Крішни. Коли Господь Крішна радить у «Бгаґавад-ґіті» поклонятись Йому одному, треба розуміти, що, поклоняючись Господеві Крішні, ми само собою поклоняємось також усім, кого згадано в даному вірші, бо Він, Господь Крішна, охоплює Собою все.
Коли у ведичних писаннях Господа описано як безформного, треба розуміти, що всі вищезгадані форми, які пізнають у межах всесвіту, являють собою лише різні прояви трансцендентних енерґій Господа, і жодна з них насправді не становить трансцендентної форми Господа. Проте коли Господь справді сходить на Землю чи деінде у всесвіті, бідні на розум люди хибно визнають Його за одного з-поміж себе і через те уявляють собі Трансцендентну Реальність безформною або безособистісною. Насправді Господь не безформний, і Його форма аж ніяк не належить до розмаїття форм у межах всесвіту. Треба намагатись усвідомити істину про Господа, дотримуючись настанов Брахмаджі.