ВІРШ 16
рутв харіс там арартгінам апрамейа
чакрйудга патаґарджа-бгудждгірӯга
чакреа накра-вадана вініпйа тасмд
дгасте праґхйа бгаґавн кпайоджджахра
рутв — почувши; харі — Бог-Особа; там — його; араа- артгінам—того, хто потребував допомоги; апрамейа—безмежно могутній Господь; чакра — Своїм диском; йудга — озброєний ; патаґа - рджа — царя птахів ( Ґаруди ); бгуджа- адгірӯга — сидячи на крилах; чакреа — диском; накра-ваданам — крокодилову пащу; вініпйа — розсік; тасмт — з крокодилової пащі; хасте — в руки; праґхйа — взявши за хобот; бгаґавн — Бог-Особа; кпай — зі Своєї безпричинної милости; уджджахра — звільнив його.
Почувши благання слона, Бог-Особа зрозумів, що той у страшній скруті і потребує Його негайної допомоги. Тої ж миті на крилах царя птахів Ґаруди Господь з’явився туди, озброєний Своїм диском [чакрою]. Цим диском Він потяв пащу крокодила і, витягнувши слона за хобот, звільнив його.
ПОЯСНЕННЯ: Господева оселя — на Його планеті, Вайкунтзі. Жодній людині не до спромоги визначити відстань до неї. Цю відстань, щоправда, описано: сказано, що всі спроби досягнути цієї планети механічними чи психічними літальними кораблями, хай навіть подорож триватиме мільйони років, приречені на поразку. Сучасні вчені винайшли механічні матеріальні літальні кораблі, а йоґи, використовуючи тонку матерію, подорожують психічними кораблями. Цими кораблями йоґи на силі в одну мить дістатися будь-куди. Але ні механічні, ні психічні кораблі не можуть наблизити до царства Бога на Вайкунтгалоках, що простягається далеко поза матеріальним небом. Як же тоді Господь міг почути слонові молитви і тої ж миті прийти на порятунок з такого віддаленого місця? Це виходить за рамки людської уяви. Уможливлює це все безмежна Господня могутність. Тому Господа названо у вірші апрамейа, бо найдобірнішому людському мозкові не під силу охопити математичними викладками Його сил та енерґій. Господь здатний чути з такої відстані, їсти звідти і в одну мить одночасно з’являтися у багатьох різних місцях. Така Господня всемогутність.