ВІРШ 36
клена міліта-дгійм авамйа н
стокйуш сва-ніґамо бата дӯра-пра
віргітас тв ануйуґа са хі сатйаватй
веда-друма віа-пао вібгаджішйаті сма
клена — з плином часу ; міліта - дгійм — менш розумних людей; авамйа — зваживши на труднощі; нм — людства в цілому; стока-йушм — людей з коротким життям; сва - ніґама — ведичні писання , що їх Він уклав ; бата — достеменно; дӯра-пра — дуже складні; вірхіта — з’явившись; ту — однак; ануйуґам — відповідно до епохи; са — Він (Господь); хі — безперечно; сатйаватйм — з лона Сат’яваті; веда-друмам — ведичне дерево бажань; віа-паа — розбивши на галузі; вібгаджішйаті — поділить; сма — поістині.
Господь , втілившись власною особою як син Сат’яваті [В’ясадева], визнає Свій виклад ведичних писань заскладним для людей невеликого розуму та короткого життя, і тому розділить дерево ведичного знання на окремі галузі, відповідно до обставин тієї епохи.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші Брахма передвіщає, як у майбутньому для недовговічних людей Калі-юґи буде складений «Шрімад-Бгаґаватам». Як пояснено в Першій пісні, малорозумні люди Калі-юґи мало що будуть недовговічні — їх обпадатимуть численні проблеми, породжені неприродним життям безбожного суспільства. Науковий проґрес, присвячений удосконаленню тілесних вигод, — це, згідно з законами матеріальної природи, проґрес у ґуні невігластва. Справжній науковий поступ означає поступ у самоусвідомленні. Однак за епохи Калі менш розумні люди помилково гадають, що все їхнє існування зводиться до цього короткого життя тривалістю в сто років (а нині, фактично, у шістдесят чи й сорок). У цих людей слабкий інтелект, і це видно хоча б з того, що вони нічого не відають за вічне життя. Вони ототожнюють себе з тимчасовим матеріальним тілом, яке живе сорок років, і цілісіньке своє життя присвячують тільки йому. Таких людей порівнюють до ослів та биків. Але Господь — милосердний батько всіх живих істот — вчить їх усеохопної ведичної мудрости у таких стислих творах, як це «Бгаґавад-ґіта» чи призначений для подальших студій «Шрімад-Бгаґаватам». Так само В’ясадева уклав і решту Пуран та «Махабгарати», пристосувавши їх для людей у різних ґунах матеріальної природи. Разом з тим жодне з цих писань не відхиляється від ведичних засад.