ВІРШ 37
дева-двіш ніґама-вартмані нішгітн
пӯрбгір майена віхітбгір адйа-тӯрбгі
локн ґгнат маті-вімохам атіпралобга
веша відгйа багу бгшйата аупадгармйам
дева - двішм — ненависників Господніх відданих ; ніґама — Вед ; вартмані — на шляху ; нішгітнм — утверджених; пӯрбгі — ракетами; майена — великим вченим Майею; віхітбгі — зроблені; адйа-тӯрбгі — невидимі в небі; локн — всіляких планет; ґгнатм — убивць; маті-вімохам — спантеличення; атіпралобгам — дуже привабливі; вешам — шати; відгйа — зробивши так; баху бгшйате — говоритиме дуже багато; аупадгармйам — другорядні засади релігії.
Коли безбожники, добре обізнані на ведичній науці, нищитимуть жителів різних планет з невидимих ракет у небі, збудованих завдяки великому вченому Майі, Господь спантеличить їх, прийшовши у привабливому образі Будди і проповідуючи другорядні релігійні засади.
ПОЯСНЕННЯ: Втілення Господа Будди, за яке тут ідеться, — це не той Будда, про якого відомо з сучасної історії людства. Згідно з поясненням Шріли Джіви Ґосвамі, у цьому вірші йде мова про втілення Будди з іншої епохи Калі. За життя одного Ману минає понад сімдесят Калі-юґ, і за одної з них з’являється Будда, якого описано тут. Господь Будда приходить на Землю, коли люди з головою поринають у матеріалізм, і проповідує прості заповіді релігійного життя. Так, ахімса сама по собі не становить засаду релігії, але для людини, яка хоче жити справжнім релігійним життям, це важлива якість. Це проста заповідь, заснована на здоровому глузді, яка радить не робити зла жодній тварині чи істоті, бо все зло обернеться на самого лиходія. Проте щоб засвоїти цю заповідь і не чинити ніякого насильства, треба спочатку засвоїти дві інші засади — бути смиренним і відкинути всяку гординю. Не виховавши в собі смирення і не відкинувши гординю, неможливо бути незлобивим і вільним від насильства. А коли людина вже живе без насильства, їй треба вчитися терплячости й простоти. Вона повинна вшановувати великих вчителів релігії та духовних провідників, приборкувати чуття, виховувати в собі неприв’язаність до родини та дому, віддано служити Господу і т. д. Врешті-решт людина повинна визнати верховенство Господа і стати Його відданим. Усе інше поза цим — не релігія. У релігії всі приписи ставлять у центр Бога. Якщо заповіді якогось вчення не ставлять у центр Бога, то це просто правила моралі, які являють собою лише другорядні релігійні принципи і які об’єднують під єдиною назвою упадгарма, тобто «те, що наближує до релігії».