38
кло ’йа дві-паррдгкгйо
німеша упачарйате
авйктасйнантасйа
хй андер джаґад-тмана
кла — вічний час; айам — цей (згідно з тривалістю Брахминого життя); дві-паррдга-кгйа — визначений як дві половини Брахминого життя; німеша — менше за секунду; упачарйате — виміряно; авйктасйа — незмінного; анантасйа — безмежного; хі — певно; анде — того, хто не має початку; джаґат-тмана — душі всесвіту.
Тривалість обох описаних вище половин Брахминого життя визначають як одну німешу [менш як одну секунду] за відліком Верховного Бога-Особи, незмінного і безмежного, начала всіх начал у всесвіті.
ПОЯСНЕННЯ: Великий мудрець Майтрея дав вичерпний опис різних систем відліку часу, починаючи від атомарного і закінчуючи тривалістю життя Брахми. А зараз він намагається дати якесь уявлення про час безмежного Бога-Особи. Він допомагає зрозуміти плин Його безмежного часу, порівнюючи його з тривалістю Брахминого життя. Все життя Брахми за відліком Господа триває менше, ніж одна секунда. Це пояснено в «Брахма-самхіті» (5.48):
йасйаіка-нівасіта-клам атгваламбйа
джіванті лома-віладж джаґад-аа-нтг
вішур махн са іха йасйа кал-віешо
ґовіндам ді-пуруша там аха бгаджмі
«Я поклоняюся Ґовінді, Верховному Богові-Особі, причині всіх причин, чиєю довершеною часткою є Маха-Вішну. Повелителі всіх незліченних всесвітів [Брахми] живуть лише впродовж одного подиху Маха-Вішну». Імперсоналісти не вірять у Господню форму, і тому їм важко визнати, що Господь може спати. Їхні уявлення засновуються на дуже вбогого розумінні. Вони все оцінюють з погляду можливостей людини. Вони думають, що буття Всевишнього являє собою діаметральну протилежність діяльному буттю людини. Раз людина має чуття, то Всевишній повинен бути позбавлений чуттєвого сприйняття, раз людина має форму, Всевишній повинен бути безформний, і раз людина спить, то Всевишній спати не може. Однак «Шрімад-Бгаґаватам» не погоджується з імперсоналістами. Тут, як ми обговорювали в попередніх віршах, виразно сказано, що Верховний Господь спочиває в йоґа-нідрі. Якщо Він спить, то, природно, Він також і дихає. «Брахма-самхіта» засвідчує, що, поки триває один Його віддих, безліч Брахм народжується і помирає.
«Шрімад-Бгаґаватам» в усьому узгоджується з «Бгаґавад-ґітою». Вічний час не зупиняється зі смертю Брахми. Він біжить далі, однак він не має влади над Верховним Богом-Особою, тому що Господь — володар часу. У духовному світі, безперечно, існує час, але він не має влади над діяльністю, яка там відбувається. Час безмежний, так само як безмежний духовний світ, бо там усе існує на абсолютному рівні.