No edit permissions for Ukrainian

18

прватнйабгта-сраса-чакравка-
дтйӯха-хаса-ука-тіттірі-бархі йа
колхало вірамате ’чіра-мтрам уччаір
бгґдгіпе харі-катгм іва ґйамне

првата  —  голуб; анйабгта  —  зозуля; сраса  —  журавель; чакравка  —  чакравака; дтйӯха  —  деркач; хаса  —  лебідь; ука  —  папуга; тіттірі  —  куріпка; бархім  —  павичів; йа  —  що; колхала  —  галас; вірамате  —  припиняється; ачіра-мтрам  —  ненадовго; уччаі  —  гучно; бгґа-адгіпе  —  цар джмелів; харі-катгм  —  славу Господа; іва  —  немов; ґйамне  —  оспівуючи.

Коли цар джмелів на весь голос заводить пісню про Господню славу, гамір, який здіймають голуби, зозулі, журавлі, чакраваки, лебеді, папуги, куріпки та павичі, на мить вщухає. Всі трансцендентні птахи перестають співати, аби тільки послухати уславлення Господа.

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш розкриває абсолютну природу Вайкунтги. Вайкунтзі немає різниці між птахами і людьми. В духовному небі все духовне за своєю природою і сповнене розмаїття. Коли йдеться про духовне розмаїття, то слід розуміти, що в духовному світі все живе. Там немає нічого неживого. Навіть дерева, земля, дерева, квіти, птахи й тварини перебувають у повній свідомості Крішни. Особливість Вайкунтгалоки полягає в тому, що там ніхто не шукає чуттєвого задоволення. В матеріальному світі навіть віслюк насолоджується звуком свого голосу, але на Вайкунтгах навіть такі прекрасні птахи, як павичі, чакраваки та зозулі, воліють слухати славу Господа, як Йому підносять бджоли. У світі Вайкунтги все пронизано відданим служінням, що починається з принципів слухання й оспівування.

« Previous Next »