21
рі рӯпіі кваайаті чараравінда
лілмбуджена харі-садмані мукта-дош
салакшйате спгаіка-куйа упета-хемні
саммрджатіва йад-ануґрахае ’нйа-йатна
рі — Лакшмі, богиня щастя; рӯпіі — що посідає прекрасне тіло; кваайаті — дзенькаючи; чараа-аравіндам — лотосові стопи; ліл-амбуджена — граючись лотосовою квіткою; харі-садмані — оселя Верховної Особи; мукта-дош — вільна від усіх вад; салакшйате — проявляться перед очима; спгаіка — кришталь; куйе — стіни; упета — змішане; хемні — золото; саммрджаті іва — прибираючи роль підмітальниці; йат-ануґрахае — щоб здобути її милість; анйа — інших; йатна — великі старання.
Жінки на планетах Вайкунтги прекрасні, як сама богиня щастя. Вони наділені трансцендентною вродою, їхні руки граються лотосами, а коли вони йдуть, на їхніх стопах дзвенять браслети. Іноді можна, побачити, як вони змітають порох із облямованих золотом мармурових стін, щоб завоювати прихильність Верховного Бога-Особи.
ПОЯСНЕННЯ: У «Брахма-самхіті» сказано, що Верховному Господу, Ґовінді, в Його обителі завжди слухать незліченні мільйони богинь щастя. Лакшмі-сахасра-ата-самбграма-севйамнам. Ці мільйони і трильйони богинь щастя, що живуть на планетах Вайкунтги не є, строго кажучи, дружини Верховного Бога-Особи — вони дружини відданих Господа, що також служать Верховному Богові-Особі. Як видно з цього вірша, будинки на планетах Вайкунтги зроблені з мармуру. Крім того, як сказано в «Брахма-самхіті», земля на планетах Вайкунтги утворена з філософського каменю. Отже, там немає потреби змітати порох, бо його там практично немає. Однак, для того щоб задовольнити Господа, жінки на Вайкунтгах, завжди витирають мармурові стіни. Чому? Тому що вони прагнуть таким чином завоювати прихильність Господа.
Також у цьому вірші сказано, що богині щастя на планетах Вайкунтги мають бездоганну вдачу. Звичайно богиня щастя на залишається надовго в одному місці. Одне з її імен — це Чанчала, що означає «мінлива». Тому іноді трапляється, що великий багатій перетворюється на останнього бідняка. Інший характерний приклад — це Равана. Равана забрав Лакшмі, Сітаджі, до свого царства, однак він не тільки не став щасливим з милості Лакшмі, але й втратив усе своє царство і родину, які обернулися в порох. Отже Лакшмі в домі Равани поводить себе як Чанчала, тобто дуже мінлива. Люди, подібні до Равани, хочуть здобути тільки Лакшмі, без Нараяни, тому Лакшміджі робить їхнє становище дуже мінливим. Матеріалісти дорікають Лакшмі за це, але на Вайкунтгах Лакшміджі вірно і постійно служить Господу. Хоча вона богиня щастя, вона не почуває себе щасливою без милості Господу. Навіть богині щастя потрібна для щастя Господня милість, але в матеріальному світі навіть Брахма, найвище створіння, для щастя шукає милості Лакшмі.