25

ПОЯСНЕННЯ: В цьому вірші ясно сказано, що царство Бога вище за всі матеріальні всесвіти. Як у цьому світі понад Землею є сотні тисяч планет, так само в духовному небі є мільйони і мільярди планет. Брахмаджі тут пояснює, що духовне царство вище навіть за царство півбогів. У царство Верховного Господа може ввійти тільки той, хто вже повністю розвинув у собі всі хороші якості. Всі чесноти розвиваються тільки у відданого. У «Шрімад-Бгаґаватам» (5.18.12) сказано, що людина, яка розвинула свідомість Крішни, проявляє всі хороші якості півбогів. Якості півбогів дуже цінують у матеріальному світі. Всім добре відомо, що якості чемної і вихованої людини цінують куди більше за манери невігласа чи дикуна. Півбоги на вищих планетах своїми якостями значно перевершують жителів Землі.

Брахмаджі тут ще раз підтверджує, що ввійти у Боже царство можуть тільки ті, хто розвинув усі хороші якості. «Чайтан’я-чарітамріта» наводить двадцять шість якостей, які посідає відданий. Насамперед, відданий дуже добрий; він ні з ким не свариться; він вважає свідомість Крішни за найвищу мету свого життя; він однаково неупереджено ставиться до всіх; в його вдачі ніхто не може знайти ніяких вад; він великодушний, лагідний і завжди чистий, як зовні так всередині; він не претендує на жодну власність у матеріальному світі; він діє задля добра всіх живих істот; він вмиротворений і повністю впокорений Крішні; він вільний від матеріальних бажань; він смиренний та скромний; він завжди і у всьому постійний; він панує над своїми чуттями і не їсть більше, як треба для підтримання життя; він ніколи не втрачає голови через гордощі; він шанує всіх інших, але не вимагає шани собі; він завжди дуже серйозний, співчутливий і дружній; він поетичний, майстерний у всьому та мовчазний, тобто ніколи не говорить нісенітниць. Якості святого згадано також у двадцять першому вірші двадцять п’ятої глави Третьої пісні «Шрімад-Бгаґаватам». Там сказано, що свята людина, яка гідна увійти в Боже царство, дуже терпляча і милостива до всіх живих істот. Така людина безстороння у своєму ставленні до інших, вона однаково милостива і до людей, і до тварин. Вона не така бездумна, щоб убивати козу-Нараяну задля того, щоб нагодувати людину-Нараяну, чи дарідра-нараяну. Вона дуже добра до всіх живих істот і тому не має ворогів. Вона дуже вмиротворена. Такі якості посідає людина, яка достойна увійти в Боже царство. «Шрімад-Бгаґаватам» (5.5.2) підтверджує, що така людина поступово звільняється від матеріального рабства і входить у царство Бога. Двадцять четвертий вірш третьої глави Другої пісні «Шрімад-Бгаґаватам» також сказано, що якщо людина не плаче і в її тілі не проявляються зміни, коли вона без образ повторює святе ім’я Бога, то вона має серце з криці. Тільки таке серце не змінюється від звуків Харе Крішна, святого імені. Зміни в тілі проявляються через те, що людина відчуває екстаз, коли без образ потворює святі імена Бога: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе.

Варто зазначити, що людина, яка повторює святі імена, повинна уникати десяти образ. Перша образа    —    це ганити людей, які стараються поширювати славу Господа. У суспільстві існує велика потреба в просвіті, яка б давала людям знання про велич Господа, тому відданих, які присвячують себе проповіді Господньої слави, ніколи не можна ганити. Це велика образа. Крім того, святе ім’я Вішну дарує всі благословення і невідмінне від Господніх розваг. Є чимало невігласів, які кажуть, що можна повторювати ім’я Калі (Дурґи) або Шіви і отримати той самий результат, що й від повторення мантри Харе Крішна. Якщо хтось ставить святе ім’я Верховного Бога-Особи на один рівень з іменами та діями півбогів чи вважає святе ім’я Вішну за матеріальний звук, то він також чинить образу. Третя образа    —    це вважати духовного вчителя, який поширює славу Господа за звичайну людину. Четверта образа    —    це вважати ведичну літературу, як оце Пурани та інші трансцендентні богоявлені писання, за звичайні книги знання. П’ята образа    —    це думати, що віддані перебільшують силу святого імені Бога. Істина полягає в тому, що Господь невідмінний від Свого імені і вершина духовної досконалості    —    це повторювати Його святі імена, визначені для цієї епохи в священних писаннях: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. Шоста образа    —    це тлумачити смисл святого імені Господа на свій лад. Сьома образа    —    це грішити, розраховуючи на очисну силу святого імені. Відомо, що святе ім’я Бога звільняє від наслідків усіх гріхів, але якщо хтось гадає, що це дозволяє йому чинити будь-які гріхи, то така свідомість дуже образлива. Восьма образа    —    це прирівнювати повторення Харе Крішна до іншої релігійної діяльності, як оце медитація, аскеза чи жертвопринесення. Повторення святого імені належить зовсім до іншого рівня. Дев’ята образа    —    це втаємничувати у велич святого імені людей, які до цього байдужі. Десята образа    —    це, ставши уже на шлях духовного розвитку, зберігати прив’язаність до оманного почуття власності або ототожнювати себе з тілом.

Коли людина звільняється від усіх цих десяти образ в повторенні святого імені Бога, в її тілі починають проявлятися ознаки екстазу, відомі як пулакашру. Слово пулака означає «ознаки щастя», а слово ашру означає «сльози на очах». Якщо людина без образ повторює святе ім’я, в неї неодмінно проявляться ознаки щастя і сльози на очах. У цьому вірші сказано, що до царства Бога гідні увійти лише ті, хто став проявляють ознаки щастя і плачуть, оспівуючи Господню славу. У «Чайтан’я-чарітамріті» сказано, що з браку цих ознак в людини, яка повторює Харе Крішна, можна зробити висновок, що вона ще чинить образи. «Чайтан’я-чарітамріта» радить такій людині хороший засіб позбутися цих образ. В тридцять першому вірші восьмої глави Аді-ліли сказано, що кожен, хто віддається під притулок Господа Чайтан’ї і просто повторює святе ім’я Господа, Харе Крішна, звільняється від усіх образ.