39
ктсна-прасда-сумукга спхаійа-дгма
снехвалока-калай хді саспантам
йме птгв урасі обгітай рій сва-
чӯмаі субгаґайантам івтма-дгішйам
ктсна-прасда — всіх благословляючи; су-мукгам — милостиве обличчя; спхаійа — бажаний; дгма — притулок; снеха — любовно; авалока — дивлячись; калай — поширенням; хді — у серці; саспантам — доторкаючись; йме — на Господа з тілом темнуватого кольору; птгау — широкі; урасі — груди; обгітай — прикрашені; рій — богинею щастя; сва — райські планети; чӯ-маім — вінець; субгаґайантам — даруючи щастя; іва — наче; тма — Верховний Бог-Особа; дгішйам — обитель.
Господь — вмістище всієї насолоди. Його благословенна присутність дарує всім щастя, а Його лагідний усміх і погляд доторкаються найглибших куточків серця. Прекрасне тіло Господа має темнуватий колір, а Його широкі груди дають притулок богині щастя, окрасі всього духовного світу, що вінчає небесне царство. Отож здавалося, ніби Господь особисто поширює красу і щастя духовного світу.
ПОЯСНЕННЯ: Коли Господь прийшов, Він був всіма задоволений, на що в цьому вірші вказують слова ктсна-прасда-сумукгам. Господь знав, що навіть брамники — Його чисті віддані, хоча вони випадково образили стопи інших відданих. Образити відданого — це велика загроза для відданого служіння. Тому Господь Чайтан’я сказав, що образа відданого схожа на скаженого слона, який зірвався з прив’язі. Коли скажений слон вривається в сад, він витоптує все, що там росте. Так само образа стіп чистого відданого знищує всі досягненні й заслуги людини у відданому служінні. Сам Господь не був ображеним, тому що Він не ображається ні на які вчинки щирого відданого. Однак відданий повинен дуже пильно стерегтися образ проти стіп іншого відданого.
Господь, що однаково ставиться до всіх, але особливо прихильний до Свої відданих, однаково лагідно дивився і на винуватців, і на ображених. Така лагідна вдача Господа — природний прояв Його безмежних трансцендентних якостей. Його привітне ставлення до відданих глибоко радувало й зворушувало їх, і вони були зачаровані вже самим Його усміхом. Чарівливий усміх Господа затьмарює не лише велич усіх вищих планет матеріального світу, але й духовного світу, що вищий за матеріальний. Звичайній людині важко навіть уявити багатства вищих матеріальних планет, які в усьому перевершують умови життя на Землі, але планети Вайкунтги сповнені таких небесних розкошів і насолод, що Вайкунтгу порівнюють до головного діаманта чи до медальйону в намисті з самоцвітів.
In this verse the words spṛhaṇīya-dhāma indicate that the Lord is the reservoir of all pleasure because He has all the transcendental qualities. Although only some of these are aspired for by persons who hanker after the pleasure of merging in the impersonal Brahman, there are other aspirants who want to associate with the Lord personally as His servants. The Lord is so kind that He gives shelter to everyone — both impersonalists and devotees. He gives shelter to the impersonalists in His impersonal Brahman effulgence, whereas He gives shelter to the devotees in His personal abodes known as the Vaikuṇṭhalokas. He is especially inclined to His devotee; He touches the core of the heart of the devotee simply by smiling and glancing over him. The Lord is always served in the Vaikuṇṭhaloka by many hundreds and thousands of goddesses of fortune, as stated by the Brahma-saṁhitā (lakṣmī-sahasra-śata-sambhrama-sevyamānam). In this material world, one is glorified if he is favored even a pinch by the goddess of fortune, so we can simply imagine how glorified is the kingdom of God in the spiritual world, where many hundreds and thousands of goddesses of fortune engage in the direct service of the Lord. Another feature of this verse is that it openly declares where the Vaikuṇṭhalokas are situated. They are situated as the summit of all the heavenly planets, which are above the sun globe, at the upper limit of the universe, and are known as Satyaloka, or Brahmaloka. The spiritual world is situated beyond the universe. Therefore it is stated here that the spiritual world, Vaikuṇṭhaloka, is the summit of all planetary systems.