50

ПОЯСНЕННЯ: Четверо мудреців на початку свого духовного життя були імперсоналістами, але згодом, з милості свого батька й духовного вчителя, Брахми, вони пізнали вічну, духовну форму Господа і знайшли повне вдоволення. Іншими словами, трансценденталісти, які шукають безособистісний Брахман чи локалізовану Параматму, не відчувають повного вдоволення і прагнуть чогось більшого. Навіть якщо їхній розум задоволений, їхні очі не відчувають трансцендентної втіхи. Але коли вони пізнають Верховного Бога-Особу, вони знаходять повне вдоволення. Це означає, що вони стають відданими і прагнуть повсякчасно споглядати образ Господа. У «Брахма-самхіті» теж сказано, що людина, яка розвинула трансцендентну любов до Крішни і чиї очі змащені бальзамом цієї любові, постійно бачить трансцендентний образ Господа. Вжите в цьому вірші слово антманм вказує на людей, які, не пануючи над розумом та чуттям, віддаються умоглядним роздумам і прагнуть злитися з Господом воєдино. Таким людям недоступне щастя споглядати вічну форму Господа. Від імперсоналістів і так званих йоґів Господь завжди прихований запоною йоґамайі. З «Бгаґавад-ґіти» відомо, що навіть коли Господь Крішна був присутній на поверхні землі і всі могли Його бачити, імперсоналісти й псевдо-йоґи і тоді не могли побачити Його, тому що не мали очей відданого. Імперсоналісти й псевдо-йоґи дотримуються теорії, яка проголошує, що Верховний Господь не має форми, але, стикаючись із майею, набуває певної форми. Ця концепція не дозволяє імперсоналістам і псевдо-йоґам побачити Верховного Бога-Особу таким, як Він є. Господь завжди недосяжний для зору таких невідданих. Четверо мудреців відчували таку вдячність до Господа, що знову й знову складали Йому шанобливі поклони.