30
дев ӯчу
намо намас те ’кгіла-йаджа-тантаве
стгітау ґхітмала-саттва-мӯртайе
дішй хато ’йа джаґатм арунтудас
тват-пда-бгактй вайам іа нірвт
дев — півбоги; ӯчу — сказали; нама — поклони; нама — поклони; те — Тобі; акгіла-йаджа-тантаве — що насолоджуєшся всіма жертвопринесеннями; стгітау — для підтримання; ґхіта — прийняв; амала — чистого; саттва — добра; мӯртайе — форму; дішй — на щастя; хата — вбив; айам — цього; джаґатм — усім світам; арунтуда — що завдавав страждань; тват-пда — до Твоїх стіп; бгактй — відданістю; вайам — ми; іа — Господи; нірвт — досягнули щастя.
Півбоги звернулися до Господа з такими словами: О Господи, поклони Тобі знову й знову! Всі жертвопринесення призначені тільки для Твоєї насолоди. Для того, щоб зберегти світ, Ти втілився в подобі вепра, яка має природу чистого добра. На щастя для нас Ти знищив цього демона, що мучив усі світи, і ми, завдяки відданості Твоїм лотосовим стопам, нарешті знайшли вмиротворення.
ПОЯСНЕННЯ: Матеріальний світ утворюють три ґуни — добро, страсть і невігластво, але в духовному світі панує чисте добро. Тут сказано, що форма Господа має природу чистого добра, і це означає, що в ній немає нічого матеріального. У матеріальному світі немає чистого добра. «Бгаґаватам» називає рівень чистого добра саттва віуддгам. Віуддгам означає «чисте». В чистому добрі немає скверни двох нижчих якостей, страсті й невігластва. Тому форма вепра, в якій з’явився Господь, не має нічого спільного з матеріальним світом. Існує багато інших форм Господа, але жодна з них не має матеріальної природи. Ці форми невідмінні від форми Вішну, а Вішну — це Той, для чиєї насолоди призначені всі жертвопринесення.
Рекомендовані в Ведах жертвопринесення призначенні для того, щоб задовольнити Верховного Бога-Особу. Тільки через своє невігластво люди намагаються задовольнити численних посередників між Господом і звичайними істотами, тоді як насправді істинна мета життя — це задовольнити Верховного Господа, Вішну. Всі жертвопринесення покликані задовольнити Верховного Господа. Живих істот, які чудово знають це, називають півбогами, тобто божественними істотами, що перебувають майже на одному рівні з Богом. Живі істоти являють собою невід’ємні частки Верховного Господа, і тому їхній обов’язок полягає в тому, щоб служити Йому й намагатися Його вдовольнити. Всі півбоги відчувають прив’язаність до Бога-Особи, і Господь знищив демона, який турбував весь світ, задля їхнього вдоволення. В стані чистого буття істота живе для задоволення Господа, а всі жертвопринесення, які виконує така істота, складають свідомість Крішни. Свідомість Крішни можна розвинути відданим служінням, як виразно сказано в цьому вірші.