No edit permissions for Ukrainian

12

джта-харшо ’патан мӯрдгн
кшітау лабдга-маноратга
ґірбгіс тв абгйаґт пріті-
свабгвтм ктджалі

джта-харша  —  відчуваючи природну радість; апатат  —  впав; мӯрдгн  —  головою; кшітау  —  на землю; лабдга  —  здобувши; мана-ратга  —  своє бажання; ґірбгі  —  молитвами; ту  —  і; абгйаґт  —  вдовольнив; пріті-свабгва-тм  —  чиє серце з природи завжди повне любові; кта-аджалі  —  зі складеними долонями.

Коли Кардама Муні побачив перед собою Самого Верховного Бога-Особу власною особою, його трансцендентне бажання було здійснене і він відчув великий захват. Він кинувся на землю, кланяючись головою до лотосових стіп Господа. Його серце перепевнювала щира любов до Бога, і він, склавши долоні, став підносити Господу молитви для Його задоволення.

ПОЯСНЕННЯ: Пізнання особистісної форми Господа    —    це найвища досконалість йоґи. У шостій главі «Бгаґавад-ґіти», що описує практику йоґи, пізнання особистісної форми Господа названо досконалістю йоґи. Практика сидячих поз та інших реґулівних засад системи йоґи врешті-решт приводить людину до рівня самадгі    —    занурення у Всевишнього. На рівні самадгі людина може побачити Верховного Бога-Особу або в Його частковому прояві, як Параматму, або таким, як Він є. Авторитетні тексти з йоґи, як оце «Патанджалі-сутри», описують самадгі як стан трансцендентної насолоди. Авторитетну систему йоґи викладено в книгах Патанджалі, а методи, які вигадують сучасні так звані йоґи, не спираючись на думку авторитетів, просто сміховинні. Система йоґи Патанджалі називається аштанґа-йоґою. Іноді імперсоналісти, через свої моністичні схильності, спотворюють систему йоґи Патанджалі. Але сам Патанджалі пише, що душа відчуває трансцендентне задоволення, коли зустрічає і бачить Наддушу. Якщо визнати одночасне існування індивідуальної душі і Наддуші, то безособистісна теорія монізму втрачає будь-який сенс. Тмоу деякі імперсоналісти й послідовники філософії порожнечі перекручують систему Патанджалі на свій лад, тим самим спотворюючи всю науку йоґи.

Згідно з Патанджалі, коли людина звільняється від усіх матеріальних бажань, вона досягає свого справжнього трансцендентного стану. Досягнення цього трансцендентного рівня називають оволодінням духовної сили. Коли людина занурена в матеріальну діяльність, вона діє під впливом ґун матеріальної природи. Такі люди прагнуть: 1) стати релігійними, 2) здобути матеріальне багатство, 3) вміти задовольняти чуття і, врешті-решт, 4) злитися з Усевишнім. На думку моністів, йоґ досягає досконалості, кайвал’ї, коли зливається з Усевишнім і втрачає свою індивідуальність. Але насправді кайвал’я    —    це пізнання Бога-Особи. Кайвал’єю називається свобода від двоїстості в усвідомленні того, що природа Верховного Господа повністю духовна і що досконале пізнання духу полягає в пізнанні Верховного Бога-Особи. Патанджалі називає цей рівень досягненням духовної сили. Він пояснює, що досягнути чіт-шакті означає звільнитися від матеріальних бажань і втвердитися в духовному знанні про душу і Наддушу. Повністю пізнавши дух, жива істота відчуває духовне щастя, яке в «Бгаґавад-ґіті» названо найвищим щастям, недосяжним для матеріальних чуттів. Транс буває двох відмінностей: сампраґ’ята і асампраґ’ята, тобто філософське розуміння і самоусвідомлення. На рівні асампраґ’ята самадгі можна духовними чуттями пізнати духовний образ Господа. Це вершина духовного самоусвідомлення.

Згідно з Патанджалі, коли людина постійно споглядає верховний образ Господа, вона досягнула досконалості. Такої досконалості досягнув Кардама Муні. Той, хто не досягнув цього рівня досконалості, що перевершує досконале оволодіння початковими ступенями йоґи, не досягнув вершини самоусвідомлення. Практикуючи систему аштанґа-йоґи, людина може здобути вісім форм досконалості. Той, хто здобув їх, може ставати легшим за найлегше і важчим за найважче, чи може виконати будь-яке бажання. Але навіть досягнути цих матеріальних успіхів у йозі    —    це ще не найвища досконалість і не кінцева мета. Кінцеву мету описано тут: Кардама Муні побачив Верховного Бога-Особу в Його вічному образі. Віддане служіння починається із встановлення стосунків між індивідуальною душею і Верховною Душею, або Крішною та відданими Крішни, і коли людина втверджується в цих стосунках, вона вже ніколи не падає. Якщо людина стає на шлях йоґи, бажаючи врешті-решт побачити Верховного Бога-Особу віч-на-віч, але замість того спокушається можливістю здобути якісь матеріальні сили, вона сходить з прямого шляху до своєї мети. Матеріальні насолоди, до яких заохочують псевдо-йоґи, не мають нічого спільного з досягненням трансцендентного, духовного щастя. Істинні віддані, що йдуть шляхом бгакті-йоґи, обмежуються задоволенням тільки насущним матеріальних потреб, без яких неможливо підтримувати життя в тілі. Вони повністю утримуються від зайвих чуттєвих насолод. Вони готові на будь-які поневіряння, аби тільки наблизити мить, коли вони побачать Бога-Особу.

« Previous Next »