52–54
на йад ратгам стгйа
джаітра маі-ґарпітам
віспгӯрджач-чаа-кодао
ратгена трсайанн аґгн
сва-саінйа-чараа-кшуа
вепайан маала бгува
вікаршан бхаті сен
парйаасй аумн іва
тадаіва сетава сарве
варрама-нібандган
бгаґавад-рачіт рджан
бгідйеран бата дасйубгі
на — не; йад — якби; ратгам — колісницю; стгйа — піднявшись; джаітрам — звитяжну; маі — коштовних каменів; ґаа — гронами; арпітам — інкрустовану; віспгӯрджат — дзвін тятиви; чаа — звук, що наганяє страх і віщує кару для злочинців; кодаа — лук; ратгена — присутністю такої колісниці; трсайан — лякаючи; аґгн — всіх негідників; сва-саінйа — своїми солдатами; чараа — стопами; кшуам — ступа; вепайан — струшуючи; маалам — кулю; бгува — Землі; вікаршан — ведучи; бхатім — велетенське; сенм — військо; парйаасі — обходиш усі місця; аумн — осяйне сонце; іва — як; тад — тоді; ева — певно; сетава — релігійні заповіді; сарве — усі; вара — варн; рама — ашрамів; нібандган — обов’язки; бгаґават — Господом; рачіт — створені; рджан — царю; бгідйеран — були б порушені; бата — ой лихо; дасйубгі — лиходіями.
Якби ти не сходив на свою звитяжну, всипану коштовними каменями колісницю, одна присутність якої наводить страх на злочинців, якби не дзвенів грізно тятивою свого лука, і якби ти не обходив світ, наче сонце, ведучи за собою велетенське військо, від ходи якого здригається Земна куля, то лиходії й негідники порушували б усі моральні закони, які визначають діяльність варн та ашрамів і які створив Сам Господь.
ПОЯСНЕННЯ: Обов’язок відповідального царя — захищати лад у суспільстві, підтримуючи його соціальний та духовний устрій. З духовного погляду суспільство поділяють на чотири ашрами: брахмачар’я, ґріхастга, ванапрастга і санн’яса, а соціальні підрозділи, на які суспільство поділяють відповідно до діяльності й якостей його членів, це брахмани, кшатрії, вайш’ї та шудри. Ці соціальні стани, визначені згідно з типом діяльності й якостей людей, описано в «Бгаґавад-ґіті». На жаль, без належного захисту з боку відповідальних царів, система соціальних та духовних укладів перетворилася в спадкову кастову систему. Але це не істинна система чотирьох варн і чотирьох ашрамів. Називатися людським суспільством може тільки те суспільство, члени якого йдуть шляхом духовного самоусвідомлення. Людей найвищого типу людської цивілазації називають аріями. Санскритьске слово рйа означає «той, хто проґресує». Виникає запитання, яке ж суспільство можна визнати за проґресивне? Бути проґресивним не означає створювати штучних матеріальних «потреб» і марнувати людську енерґію на нарощення так званих матеріальних вигод. Справжній проґрес — це пізнання духу, і суспільство, яке будувало своє життя так, щоб досягнути цієї мети, називалося арійською цивілізацією. Інтелектуали, чи брахмани, до яких належав і Кардама Муні, присвячували своє життя духовному розвитку, а кшатрії, як оце імператор Сваямбгува, правили країною і дбали про те, щоб люди мали всі умови для духовного самоусвідомлення. Обов’язок царя — об’їжджати всю країну і стежити за порядком. Індійська цивілізація, що раніше засновувалася на чотирьох варнах та ашрамах, занепала через те, що потрапила в залежність від чужоземців та людей, які не додержували засад варнашрами. Так система варнашрами виродилася в кастову систему.
Цей вірш підтверджує, що систему чотирьох варн і чотирьох ашрамів влаштував Сам Верховний Бог-Особа, як свідчать слова бгаґавад-рачіта. У «Бгаґавад-ґіті» сказано те саме: чтур-варйа май сшам. Господь каже, що систему чотирьох варн і чотирьох ашрамів«створив Я». Те, що створив Господь, неможливо знищити чи відмінити. Поділ на варни й ашрами існуватиме завжди, якщо не в відначальній формі, то в спотвореній. Однак через те, що їх створив Господь, Верховний Бог-Особа, вони ніколи не зникнуть. Вони таке саме творіння Бога, як і Сонце, і тому існуватимуть вічно. Сонце існуватиме завжди — як у чистому небі, так і в захмареному. Коли система варнашрами вироджуєтсья, вона перетворюється на спадкову кастову систему, але, в будь-якому разі, кожне суспільство має клас інтелектуалів, клас військових, клас торговців і клас робітників. Коли вони живуть впорядкованим життям, співпрацюючи згідно з ведичними засадами щодо суспільного життя, то в суспільстві панує мир і люди духовно проґресують. Але коли з’являється ненависть, зловживання і взаємна недовіра кастової системи, все суспільство деґрадує і, як сказано в вірші, скочується до жалюгідного стану. Нині весь світ перебуває в жалюгідному стані, тому що свободу дії отримують усі, хто дбає тільки про свої корисливі інтереси. До цього призвів занепад системи чотирьох варн і чотирьох ашрамів.