33

ПОЯСНЕННЯ: Істинна мета людини    —    розвинути досконалу свідомість Крішни. Ніхто не забороняє жити з дружиною і дітьми, але своє життя треба будувати так, щоб не порушувати засад релігії, економічного розвитку, впорядкованого задоволення чуттів і, врешті-решт, звільнення з рабства матеріального буття. Ведичні приписи укладено таким чином, щоб зумовлені душі, які прийшли в матеріальний світ, знали, як задовольнити свої матеріальні бажання і, разом з тим, звільнитися й повернутися додому, до Бога.

З цих усіх описів можна зрозуміти, що Сваямбгува Ману насолоджувався сімейним життям, дотримуючись усіх ведичних засад. Тут сказано, що рано-вранці музики в царському палаці оспівували діяння Господа, приграючи собі на музичних інструментах, а імператор зі своєю сім’єю слухав про ігри Верховної Особи. В Індії й нині дотримуються цього звичаю в деяких царських родинах і в храмах. Професійні співаки починають співати в супроводі шаная, і під ці приємні звуки мешканці дому поступово прокидаються. Ввечері, коли господарі дому лягають спати, співаки також співають під супровід шанаїв про Господні розваги, і члени сім’ї поступово засинають, думаючи про Господню велич. Окрім співів, в таких домах також влаштовують вечірні лекції з «Бгаґаватам». Члени сім’ї збираються разом, співають Харе Крішна, слухають «Шрімад-Бгаґаватам» чи «Бгаґавад-ґіту» і насолоджуються музикою перед тим, як піти спати. Настрій, що його створює така санкіртана, наповнює їхні серця, і засинаючи, вони уві сні також оспівують і прославляють Господа. Так можна розвинути досконалу свідомість Крішни. Як видно з цього вірша «Шрімад-Бгаґаватам», це дуже давня практика,    —    ще мільйони років тому Сваямбгува Ману так само жив спокійним і щасливим сімейним життям в атмосфері свідомості Крішни.

Що стосується храмів, то в кожному царському палаці чи домі заможної людини, неодмінно є гарний храм, і всі члени родини встають рано-вранці й приходять до храму, щоб побачити церемонію манґаларатріки. Церемонія манґаларатріки    —    це перший обряд поклоніння Божествам, який відбувається вдосвіта. Під час церемонії аратріки Божествам круговими рухами пропонують світильник, а також мушлю й квіти, і після того омахують Їх віялом. Господь встає рано-вранці і, після легкого сніданку, являє Себе очам відданих. Після того віддані або повертаються додому, або оспівують Господню славу в храмі. Цю ранкову церемонію донині проводять в індійських храмах і палацах. У храмах збираються прості люди, а палацові храми призначені передусім для царських родин, хоча до багатьох із них пускають також і звичайних людей. Храм царя Джайпура розташований на території палацу, але звичайних людей туди пускають також. Кожен, хто відвідає цей храм, може побачити, що в ньому завжди перебуває не менше п’ятисот відданих. Після церемонії манґаларатріки вони сідають і під супровід музичних інструментів оспівують діяння Господа, насолоджуючись так життям. Щодо храмового поклоніння в царських родинах є згадка і в «Бгаґавад-ґіті». Там сказано, що бгакті-йоґи, які не досягнули успіху за одне життя, наступного життя отримують нагоду народитися або в родині заможних людей, або в царській родині, або в родині вчених брахманів чи відданих. Той, кому випало народитися в одній з таких родин, само собою отримує можливість жити в атмосфері свідомості Крішни. Народжена в такій атмосфері свідомості Крішни дитина, неодмінно розвиває свідомість Крішни сама. В цьому житті вона отримує змогу напевно досягти тої досконалості, якої вона не досягла в попередньому житті.