15

ПОЯСНЕННЯ: Існує дев’ять основних ріші, чи мудреців: Марічі, Атрі, Анґіра, Пуласт’я, Пулаха, Крату, Бгріґу, Васіштга і Атгарва. Ці ріші належать до найголовніших, і Брахма хотів, щоб дев’ять дочок Кардами Муні вийшли заміж за них. У цьому вірші вжито два важливих слова: йатг-лам і йатг-ручі. Кардама Муні мав видати своїх дочок заміж за ріші, але не навмання, а так, щоб узгоджувалися їхня схильності і вдача. В цьому полягає мистецтво поєднувати чоловіків і жінок. Чоловік і жінка не повинні поєднувати свої долі керуючись просто статевим потягом. Треба брати до уваги багато інших чинників, передусім характер і вподобання. Якщо в чоловіка й жінки різні вдачі і вподобання, то їхнє спільне життя не буде щасливим. Ще навіть сорок років тому в Індії перед шлюбом порівнювали вдачу і смаки юнака та дівчини, і тільки після того їм дозволяли одружитися. Про це піклувалися батьки майбутнього подружжя. Батьки за допомогою астрології визначали характер і схильності юнака та дівчини, і тільки якщо вони підходили одне одному, між ними укладали шлюб: «Ця дівчини і цей юнак підходять одне одному, і повинні одружитися». Іншим міркуванням приділяли менше уваги. Цієї засади вчив на початку творення і Брахма: «Видай дочок заміж за тих ріші, з якими вони мають схожі схильності і вдачу».

Астрологічні обрахунки показують    —    належить людина до категорії божественних істот, чи демонічних. Це допомагає підібрати пару для одруження. Дівчину божественної природи треба віддати заміж за юнака божественної природи, а дівчину демонічної природи треба віддати за юнака демонічної природи. Тоді подружжя буде щасливе. Але якщо дівчина має демонічну природу, а юнак    —    божественну, між ними не буде згоди і їхній шлюб не може бути щасливим. Через те, що нині юнаків і дівчат одружують, не рахуючись із їхньою природою, більшість шлюбів нещасливі і закінчуються розлученням.

Дванадцята пісня «Бгаґаватам» провіщає, що за епохи Калі будуть одружуватися тільки задля статевого життя. Коли юнак і дівчина відчувають задоволення від сексу, вони одружуються, а коли статеві зносини їх не задовольняють, вони розлучаються. Таке одруження не є справжнім шлюбом, тому що мало відрізняється від парування котів чи собак. Тому й діти, які народжуються за наших часів не гідні зватися справжніми людьми. Людина повинна бути двічінародженою. Спочатку дитина з’являється на світ в сім’ї доброчесних батька й матері, а тоді вона повинна ще раз народитися завдяки духовному вчителю і Ведам. Перші батько й мати приводять дитину на світ, а тоді духовний вчитель і Веди стають її другими батьком і матір’ю. Ведична культура, в якій шлюб був призначений для народження дітей, вимагала, щоб кожен чоловік і кожна жінка володіли духовним знанням. Тоді, поєднуючись для зачаття дитини, чоловік і жінка керувалися науковим знанням і діяли дуже виважено.