11

ПОЯСНЕННЯ: Філософія санкг’ї, як відомо, аналізує пракріті та пурушу. Пурушею називають або Верховного Бога-Особу, або того, хто Його імітує, намагаючись незалежно насолоджуватися, а пракріті означає «природа». У матеріальному світі пуруші, або живі істоти, експлуатують матеріальну природу. Клубок заплутаних стосунків між пракріті і пурушею, тобто між об’єктом насолоди і шукачем насолоди, називається самсарою, чи матеріальним рабством. Девахуті хотіла зрубати дерево матеріального рабства і знайшла найліпше знаряддя для цього в Капілі Муні. Дерево матеріального існування пояснено в п’ятнадцятій главі «Бгаґавад-ґіти», де його описано як дерево ашваттга, корені якого ростуть вгору, а гілки    —    вниз. «Бгаґавад-ґіта» закликає зрубати це дерево матеріального існування сокирою неприв’язаності. Що таке прив’язаність? Прив’язаність виникає між пракріті й пурушею. Живі істоти намагаються панувати над матеріальною природою. Зумовлені душі вважають матеріальну природу за об’єкт своєї насолоди, а себе    —    за тих, хто повинен насолоджуватися, і тому їх називають пурушами.

Девахуті звернулася до Капіли Муні, тому що знала, що тільки Він здатний розірвати її прив’язаність до матеріального світу. Всі живі істоти в матеріальному світі, прибираючи подобу чоловіків та жінок, намагаються насолоджуватися матеріальною енерґією, і тому, в певному сенсі, всіх тут можна вважати за пуруш, бо пуруша означає «той, хто насолоджується», а пракріті означає «об’єкт насолоди». У матеріальному світі що так звані чоловіки, що так звані жінки    —    всі імітують справжнього пурушу. Справжній володар усієї насолоди, в трансцендентному розумінні,    —    це Верховний Бог-Особа, а всі інші    —    це пракріті. Всіх живих істот відносять до категорії пракріті. У «Бгаґавад-ґіті» матерію визначено як апара, тобто нижчу природу, і сказано, що над нижчою природою існує інша, вища природа    —    живі істоти. Живі істоти теж являють собою пракріті, тобото об’єкт насолоди, але під ілюзорним покровом майі живі істоти прагнуть посісти неприродне для себе становище тих, хто насолоджується. В цьому криється причина самсара-бандги, зумовленого життя. Девахуті хотіла вирватися з пут зумовленого життя і поставити себе в повну залежність від Господа. Господа називають арайа, тобто «єдиною особою, якій варто повністю віддатися», тому що Господь сповнений всіх багатств. Для кожного, хто бажає звільнитися від усіх турбот, найліпше віддатися Верховному Богові-Особі. Також Девахуті називає тут Господа сад-дгарма-від варішгам. Це вказує на те, що найліпша з усіх форм трансцендентної діяльності    —    це виконувати вічне любовне служіння Верховному Богові-Особі. Слово дгарма перекладають іноді як «релігія», але це не досить точне тлумачення. Дгарма насправді означає «те, чого неможливо позбутися» або «невід’ємна властивість». Тепло    —    невід’ємна властивість вогню, отож його називають дгармою, чи природою, вогню. Відповідно, сад-дгарма означає «вічна природна діяльність істоти». Вічна діяльність живої істоти    —    це трансцендентне любовне служіння Господу. Мета філософії санкг’ї Господа Капіладеви полягає в тому, що залучати якомога більше людей до чистого, неоскверненого відданого служіння, і тому Девахуті тут називає Капілу найбільшим авторитетом серед усіх, кому відома суть трансцендентної діяльності живої істоти.