34
наіктмат ме спхайанті кечін
мат-пда-севбгірат мад-іх
йе ’нйонйато бгґават прасаджйа
сабгджайанте мама пауруші
на — ніколи; ека-тматм — злиття; ме — зі Мною; спхайанті — прагнуть; кечіт — будь-які; мат-пда-сев — служінням Моїм лотосовим стопам; абгірат — задіяні; мат-іх — стараючись досягнути Мене; йе — ті, хто; анйонйата — один з одним; бгґават — чисті віддані; прасаджйа — збираючись; сабгджайанте — оспівують; мама — Мої; пауруші — славетні діяння.
Чистий відданий, що прив’язаний до відданого служіння і що повсякчасно служить Моїм лотосовим стопам, ніколи не бажає злитися зі Мною воєдино. Такий відданий, непохитний на цьому шляху, завжди оспівує Мої розваги і діяння.
ПОЯСНЕННЯ: У писаннях перелічено п’ять різновидів звільнення. Один з них — це злитися воєдино з Верховним Богом-Особою, тобто позбутися своєї індивідуальності і розчинитися в Верховному Дусі. Це називається ектматм. Відданий ніколи не погоджується на таке звільнення. Інші чотири різновиди — це досягути тої самої планети, де перебуває Бог (Вайкунтги), особисто спілкуватися з Верховним Господом, отримати таке саме багатство, як Господом і мати таку саму зовнішність, як Верховний Господь. Чистий відданий, як пояснить Капіла Муні, не прагне жодного з п’яти різновидів звільнення. А думка про злиття з Верховним Богом-Особою викликає в нього просто відразу, бо це здається йому гіршим за пекельні муки. Шрі Прабодгананда Сарасваті, великий відданий Господа Чайтан’ї, сказав: каівалйа наракйате — «Щастя злиття з Верховним Господом, якого так прагнуть майаваді, для відданого здається пеклом». Для чистих відданих злиття з Господом неприйнятне.
Існує багато псевдо-відданих, які гадають, що Богові-Особі треба поклонятися доти, доки ми перебуваємо в зумовленому стані, але в найвищому розумінні особистостей не існує. Вони кажуть, що Абсолютна Істина безособистісна і тому на якийсь час можна уявити Абсолютну Істину в образі якоїсь особи, але коли ми досягаємо звільнення, більше не буде потреби поклонятися цій формі». Це теорія, якої тримаються філософи-майаваді. Насправді імперсоналісти не зливаються з буттям Верховної Особи, вони зливаються з Його тілесним сяйвом, що зветься брахмаджйоті. Хоча брахмаджйоті невідмінне від тіла Господа, чисті віддані цураються такого єднання з Господом (тобто злиття з сяйвом тіла Бога-Особи), тому що відданим відома більша насолода, ніж так зване щастя злиття з Господнім буттям. Найвища насолода — це служити Господу. Віддані завжди думають про те, як служити Господу. Вони завжди обмірковують різні способи служити Верховному Господу, навіть коли їх з усіх боків оточують перешкоди матеріального існування.
Майаваді вважають описи Господніх розваг за вигадані історії, але це не вигадка, це історичні факти. Чисті віддані вважають оповіді про Господні розваги не за якусь вигадку, а за Абсолютну Істину. Варто звернути увагу тут на слова мама пауруші в цьому вірші. Віддані дуже люблять оспівувати Господні подвиги, тоді як майаваді нездатні вмістити їх навіть у розумі. Вони вважають, що Абсолютна Істина безособистісна. Якщо немає особистостей, про яку діяльність може йти мова? Імперсоналісти вважають Господні діяння, описані в «Шрімад-Бгаґаватам», «Бгаґавад-ґіті» та інших ведичних писаннях, за вигадку і тому дають їм облудні тлумачення. Вони не мають ніякого уявлення про Бога-Особу і тому не мають права пхатися в писання і давати їм свої хибні пояснення, заводячи в оману нетямущих людей. Філософія майавади становить велику загрозу для суспільства, і тому Господь Чайтан’я попереджав нас, щоб ми ніколи не слухали їхніх пояснень щодо будь-яких писань. Вони спотворюють саму суть ведичної науки, і людина, яка їх слухає, або ніколи не зможе стати на шлях відданого служіння і досягнути найвищої досконалості, або зможе прийти до відданого служіння тільки через багато років, а то й життів.
Капіла Муні виразно проголошує, що діяльність бгакті, віддане служіння, трансцендентна щодо мукті. Цю діяльність називають пачама-пурушртга. Загалом люди вдаються до діяльності чотирьох категорій: до релігії, економічного розвитку, задоволення чуттів і, врешті-решт, до діяльності, яка повинна привести до злиття з Верховним Господом (мукті). Але бгакті трансцендентне щодо всіх цих форм діяльності. Тому «Шрімад-Бгаґаватам» з самого початку проголошує, що з нього викинуто всі форми облудної релігійності. «Бгаґаватам» цілковито відкидає ритуалістичну діяльність, яка має на меті матеріальне збагачення і задоволення чуттів, а також діяльність, до якої людина вдається, розчарувавшись у чуттєвих насолодах і бажаючи злитися з Верховним Господом. «Бгаґаватам» призначений для чистий відданих, які завжди присвячують себе свідомості Крішни, слухаючи про трансцендентні діяння Господа і прославляючи їх. Чисті віддані поклоняються трансцендентним розвагам Господа у Вріндавані, Двараці та Матгурі, описаним у «Шрімад-Бгаґаватам» та інших Пуранах. Філософи-майаваді відкидають їх, як вигадку, але насправді це величні оповіді, гідні поклоніння, смак яких знають тільки віддані. В цьому полягає різниця між майаваді і чистим відданим.