35
пайанті те ме ручірй амба санта
прасанна-вактрруа-лочанні
рӯпі дівйні вара-прадні
ска вча спхаій ваданті
пайанті — бачать; те — вони; ме — Мої; ручірі — прекрасні; амба — матінко; санта — віддані; прасанна — усміхнені; вактра — обличчя; аруа — як сонце, що сходить; лочанні — очі; рӯпі — форми; дівйні — трансцендентні; вара-прадні — доброзичливі; скам — зі Мною; вчам — слова; спхаійм — приємні; ваданті — промовляють.
О матінко, Мої віддані постійно споглядають Мій образ і Моє усміхнене обличчя, з очима, подібними до вранішнього сонця на обрії. Вони дуже люблять дивитися на Мої численні трансцендентні форми, що завжди дарують їм благословення, і звертаються до Мене з повними любові словами.
ПОЯСНЕННЯ: Атеїсти й майаваді вважають Божества у Господніх храмах за ідолів, але віддані — не ідолопоклонники. Вони поклоняються безпосередньо Самому Богові-Особі в Його втіленні арча. Арча — це форма, якій ми здатні поклонятися у своєму теперішньому стані. У своєму теперішньому стані ми неспроможні побачити Бога в Його духовному образі, тому що наші матеріальні очі й чуття не сприймають духовних форм. Ми нездатні побачити навіть духовну форму індивідуальної душі. Коли людина помирає, ми не бачимо, як її духовна форма покидає тіло. В цьому проявляється недосконалість наших матеріальних чуттів. Щоб явити Себе нашим матеріальним чуттям, Верховний Бог-Особа прибирає відповідну форму, яку називають арча-віґраха. Арча-віґраха, яку іноді називають втілення арча, невідмінна від Нього Самого. Верховний Бог-Особа з’являється в різних втіленнях, і так само Він з’являється в формах, утворених з матеріальних елементів: глини, дерева, металу чи коштовних каменів.
У шастрах міститься багато вказівок щодо того, як вирізьблювати форми Господа. Ці форми не є матеріальні. Якщо Бог пронизує все, то Він присутній також і в матеріальних елементах. Щодо цього немає сумніву. Але атеїсти вважають інакше. Хоча вони проголошують, що Бог — це все суще, коли вони бачать форму Господа в храмі, вони заперечують, що це Бог. За їхньою ж власною теорією все суще є Бог. Чому ж тоді Божество у храмі не є Бог? Насправді в них немає ніякого уявлення про Бога. Натомість віддані бачать усе зовсім інакше. Їхні очі змащені любов’ю до Бога. Коли вони бачать Господа Його різних формах, їх сповнюють почуття любові, тому що для відданих не існує різниці між Господом і Його образом у храмі, яку вбачають атеїсти. Віддані бачать, що усміхнене обличчя Божества у храмі трансцендентне і духовне, і їм дуже подобаються прикраси на тілі Господа. Обов’язок духовного вчителя — вчити учнів, як прикрашати Божество у храмі, як прибирати храм і як поклонятися Божеству. У храмах Вішну, згідно з вказівками писань, проходить багато різних служб та відправ, і віддані, приходячи туди і споглядаючи образ Божества, віґраху, відчувають духовну насолоду, тому що Божества щедро дарують відданим Свою ласку. Віддані звіряють Божеству свої думки, і відомо багато випадків, коли Божество відповідало їм. Але перш ніж отримати змогу розмовляти з Верховним Господом, треба стати дуже піднесеним відданим. Іноді Господь настановляє відданого уві сні. Такі любовні взаємини між Божеством і відданим атеїстам не зрозуміти, але відданий черпає в них велику насолоду. Капіла Муні пояснює, як віддані з любов’ю споглядають прикрашене тіло і обличчя Божества і розмовляють з Ним.